Комітет Верховної Ради України

 
Серед численних напрямків  яких здійснюється імплементація Угоди про асоціацію сфера державних закупівель є (хочеться вірити, що й надалі буде) однією з небагатьох успішних, де досягнуто значного прогресу, а в деяких випадках і перевиконано імплементацію наших зобов’язання за угодою. І, здавалося б все добре: міністерство тісно працює з стороною ЄС,  дорожня карта імплементації підготовлена, підприємці позитивно відгукуються про доступ до держзакупівель внаслідок впровадження системи Prozorro, досягнуто значної економії державних коштів.  Здавалося б все добре адже реформа у сфері публічних закупівель отримала і міжнародне визнання.

Але ні, деякі суб’єкти законодавчої ініціативи вирішили, що діючий механізм публічних  закупівель потребує термінового перетворення «на інструмент довгострокової макрофінансової стабілізації, прискорення економічного розвитку та підвищення добробуту населення» та внесли на розгляд ВРУ законопроект 7206 "Купуй українське, плати українцям" (про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сприяння розвитку промислового виробництва та малого і середнього підприємництва), який вчора був прийнятий в першому читанні.

Мета законопроекту, задекларована авторами у пояснювальній записці – чудова. Це й макрофінансова стабілізація, і поліпшення економічного становища України. Й створення нових робочих місць та підвищення доходів громадян. Автори стверджують, що положення проекту Закону повною мірою відповідають зобов’язанням України, що випливають з членства в міжнародних організаціях. У тексті закону автори навіть пропонують додати в законодавство України ще один принцип зовнішньоекономічної діяльності (стаття 2 Закону про зовнішньоекономічну діяльність) - принцип рівності умов участі у процедурах публічних закупівель вітчизняних та іноземних учасників.

Але давайте подивимось далі, який саме інструмент буде використано суб’єктами законодавчої ініціативи для досягнення поставленої мети. Читаючи  законопроект, можна дійти висновку, що це вимога використання локального вмісту у продукції. Законопроектом пропонується обов'язкове врахування місцевої складової в загальній оцінці тендерних пропозицій. Відразу виникає питання яким чином вимога до обов’язкового врахування місцевої складової (тобто обов’язкове надання переваги місцевим товарам) відповідатиме принципу рівності умов участі у процедурах публічних закупівель вітчизняних та іноземних учасників, який відстоюють  самі автори законопроекту. Відповідь здається очевидною…

Давайте відкриємо наші зобов’язання в рамках СОТ, ту ж статтю ІІІ про національний режим. Читаємо: «Жодна  сторона  не  повинна встановлювати чи застосовувати будь-які  правила  внутрішнього   кількісного   регулювання   щодо змішування,  переробки чи використання товарів у певних кількостях чи пропорціях, які вимагають, прямо чи опосередковано, що будь-яка певна  кількість  або  частка будь-якого товару,  який є предметом регулювання,  повинна постачатися  із  вітчизняних  джерел».

Йдемо далі, беремо угоду СОТ про державні закупівлі, теж стаття ІІІ і теж про національний режим. Читаємо: «Відносно  всіх  законів,  нормативних  актів,  процедур  і практики, які  стосуються  державних  закупівель,  охоплених  цією  Угодою,  кожна із Сторін повинна без зволікань та  безумовно  щодо товарів,  послуг  та  постачальників інших Сторін,  які пропонують товари або послуги Сторін, забезпечити режим, не менш сприятливий, ніж: той,  який  надається  національним товарам,  послугам та постачальникам, а також той,  який надається товарам,  послугам та постачальникам будь-якої іншої Сторони».

Відкриваємо угоду про асоціацію, читаємо Главу 8 «Державні закупівлі», наприклад: «Сторони визнають внесок прозорого, недискримінаційного, конкурентного і відкритого тендерного процесу у сталий економічний розвиток і встановлюють у якості своєї мети ефективне, взаємне і поступове відкриття відповідних ринків закупівель», і як ми після вимоги щодо локального вмісту будемо забезпечувати недискримініційність та конкурентність тендерного процесу?
Нижче, в тій самій главі, досить чітко вказано, що сторона ЄС надасть доступ до процедур укладення контрактів українським компаніям  на умовах не менш сприятливих, ніж ті, що застосовується до компаній Сторони ЄС у тій мірі, в якій українська сторона відкриє свій ринок закупівель для сторони ЄС. Одразу  можемо собі уявити наскільки відкритим буде ринок ЄС для українських компаній після прийняття такого законопроекту.

Мені не хотілося б щоб після прочитання цього тексту у когось склалось враження, що я проти запровадження механізмів державної допомоги вітчизняним підприємствам, особливо малому та середньому бізнесу.  Однак я більш ніж переконана, що така допомога може надаватись лише після грунтовного аналізу економічних наслідків її надання в коротко, середньо, та довгостроковій перспективі, з неухильним дотриманням усіх норм та процедур, які випливають з наших міжнародних зобов’язань. І я категорично проти  позиції окремих народних депутатів та політичних сил щодо підтримки заходів «протекціоністського популізму»,  які призводять до спотворення конкурентного середовища, створюють корупційні ризики  та негативно впливають на міжнародний імідж України як надійного та передбачуваного партнера.

Ризики ухвалення і дії законопроекту № 7206 вже також досить детально підкреслив Уряд. Віце-прем’єр-міністр І.Климпуш-Цинцадзе та Мінекономрозвитку справедливо відзначають, що насправді всупереч нашим міжнародним зобов’язанням і в угоду популізму, законопроектом створюються перепони прозорих схем держзакупівель, нормальному функціонуванню системи електронних держзакупівель Prozorro. Є також і додаткові корупційні ризики. Як заступник голови парламентського Комітету з питань європейської інтеграції - поділяю ці побоювання. Сподіваюсь, що в подальшому опрацюванні законопроекту парламентом мають бути зняті усі спірні і сумнівні положення. Комітет з питань європейської інтеграції, якому також надійшов цей проект закону, у своїх висновках має сконцентруватися на усіх загрозах законопроекту у його нинішній редакції.
 
 
P.S. Усі, мабуть пам’ятають, як у досить специфічний спосіб більш ніж 10 років надавалась підтримка у вигляді пільг національним виробникам легкових автомобілів. А тепер вийдіть на вулицю та оцініть різноманіття вироблених в Україні легкових автомобілів!