Проект
вноситься народними депутатами України
Климпуш-Цинцадзе І.О.
Ар’євим В.І.
Княжицьким М.Л.
Лопушанським А.Я.
Синюткою О.М.
Фединою С.Р.
ЗАКОН УКРАЇНИ
Про засади державної політики у сфері
європейської інтеграції
Прагнучи утвердити європейську ідентичність України як європейської держави, що поділяє спільні цінності з державами – членами Європейського Союзу (ЄС) і прагне їх підтримувати, з метою реалізації законодавчо визначених основних засад внутрішньої та зовнішньої політики України у сфері європейської інтеграції, забезпечення належного виконання Україною зобов’язань України у сфері європейської інтеграції Верховна Рада України приймає цей Закон.
РОЗДІЛ I. Загальні положення
Стаття 1. Сфера дії Закону
1. Цей Закон визначає засади формування та реалізації державної політики у сфері європейської інтеграції та необхідні для цього особливості здійснення повноважень органами державної влади України, зокрема особливості розробки та прийняття нормативно-правових актів під час здійснення наближення законодавства України до права Європейського Союзу.
Стаття 2. Визначення термінів
1. У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:
1) Угода про асоціацію – Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, з іншої сторони;
2) право Європейського Союзу (надалі – право ЄС) – установчі договори ЄС та усі акти, що змінюють і доповнюють їх; міжнародні угоди, пов’язані з діяльністю ЄС; правові акти, ухвалені установами Європейського Союзу – регламенти, директиви, рішення, рекомендації, висновки тощо, а також прецедентне право Суду Європейського Союзу;
3) зобов’язання України у сфері європейської інтеграції – зобов’язання України, спрямовані на досягнення стратегічної мети її інтеграції в єдиний європейський політичний, економічний та правовий простір для набуття членства в ЄС, у тому числі міжнародно-правові зобов’язання України у сфері європейської інтеграції;
4) завдання у сфері європейської інтеграції – правові, економічні та інституційні завдання, реалізація яких забезпечує виконання зобов’язань України у сфері європейської інтеграції;
5) міжнародно-правові зобов’язання України у сфері європейської інтеграції – зобов’язання України у сфері європейської інтеграції, які визначені міжнародними договорами, зазначеними у частині другій статті 3 цього Закону;
6) наближення законодавства України до права ЄС – приведення законів України та інших нормативно-правових актів у відповідність до права ЄС;
7) органи асоціації – органи, що складаються з представників України, з однієї сторони, і представників Європейського Союзу, з іншої сторони, що утворені згідно з Угодою про асоціацію, зазначені в частині першій статті 5 цього Закону;
8) рішення органів асоціації – акти, що приймають органи асоціації відповідно до Угоди про асоціацію, які мають обов’язковий характер, зокрема рішення Ради асоціації, рішення Комітету асоціації;
9) рекомендації органів асоціації – акти, що приймають органи асоціації відповідно до Угоди про асоціацію та які мають рекомендаційний характер;
10) загальнодержавна електронна мережа з питань європейської інтеграції – державний інформаційний ресурс, що містить, зокрема, перелік завдань у сфері європейської інтеграції, централізовану систему (базу) перекладів українською мовою актів права ЄС, експертні висновки щодо проектів нормативно-правових актів на предмет їх відповідності зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції, а також рішення та рекомендації органів асоціації.
РОЗДІЛ II. Засади державної політики у сфері європейської інтеграції та виконання Угоди про асоціацію
Стаття 3. Державна політика у сфері європейської інтеграції
1. Державна політика у сфері європейської інтеграції є невід’ємною складовою внутрішньої та зовнішньої політики України і полягає у реалізації комплексу завдань у сфері європейської інтеграції з метою набуття членства в ЄС.
2. Основним напрямом державної політики України у сфері європейської інтеграції є виконання Україною зобов’язань та реалізація своїх прав у рамках Угоди про асоціацію, угод Світової організації торгівлі, інших міжнародних договорів України у сфері європейської інтеграції, до яких, зокрема, належать:
1) Договір про заснування Енергетичного Співтовариства;
2) галузеві договори між Україною та ЄС, його державами-членами, спрямовані на гармонізацію правового та інституційного регулювання в Україні із відповідними вимогами ЄС, які набрали чинності у порядку, визначеному Законом України «Про міжнародні договори України».
3. Державна політика у сфері європейської інтеграції не може реалізовуватись всупереч міжнародно-правовим зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції.
4. Державна політика у сфері європейської інтеграції не обмежується виконанням міжнародно-правових зобов’язань у сфері європейської інтеграції.
Стаття 4. Принципи державної політики у сфері європейської інтеграції
1. Державна політика у сфері європейської інтеграції базується на таких принципах:
1) верховенства права та поваги до прав людини;
2) прозорості та відкритості у здійсненні державної політики та прийнятті рішень;
3) послідовності реалізації завдань у сфері європейської інтеграції з метою набуття членства в ЄС;
4) належного дотримання та реалізації міжнародно-правових зобов’язань України у сфері європейської інтеграції;
5) узгодженості заходів з реалізації внутрішньої політики України із міжнародно-правовими зобов’язаннями України у сфері європейської інтеграції;
6) врахування положень права ЄС під час розроблення проектів нормативно-правових актів;
7) взаємодії усіх органів державної влади для реалізації державної політики у сфері європейської інтеграції;
8) забезпечення проведення консультацій з громадськістю з питань, що стосуються формування та реалізації державної політики у сфері європейської інтеграції, зокрема української сторони Платформи громадянського суспільства;
9) забезпечення належної реалізації рішень органів асоціації;
10) належного інституційного, організаційного та фінансового забезпечення реалізації державної політики у сфері європейської інтеграції.
Стаття 5. Органи асоціації
1. Україна бере участь у підготовці та проведенні засідань органів асоціації відповідно до рівня представництва, визначеного в Угоді про асоціацію, зокрема в рамках Ради асоціації, Комітету асоціації, у тому числі комітету асоціації у торговельному складі, підкомітетів, спеціальних комітетів чи органів, Парламентського комітету асоціації та Платформи громадянського суспільства.
2. Порядок формування позиції української сторони до засідань Ради асоціації, Комітету асоціації, підкомітетів та спеціальних комітетів чи органів визначає Кабінет Міністрів України.
Стаття 6. Рішення та рекомендації органів асоціації
1. Підготовку проектів рішень та рекомендацій органів асоціації здійснюють їхні секретаріати, згідно з Угодою про асоціацію. Органи державної влади відповідно до їхньої компетенції залучаються до підготовки таких проектів рішень та рекомендацій та виконання зобов’язань України у сфері європейської інтеграції.
2. Уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері європейської інтеграції здійснює юридичну експертизу та експертну оцінку проектів рішень Ради асоціації, Комітету асоціації, у тому числі Комітету асоціації у торговельному складі, і їх підкомітетів.
3. Питання, пов’язані з підписанням рішень та рекомендацій органів асоціації, зазначених в частині другій статті 5 цього Закону, з української сторони належить до компетенції Кабінету Міністрів України.
4. Органи державної влади відповідно до їхньої компетенції виконують рішення органів асоціації та враховують рекомендації органів асоціації з дня їх офіційного опублікування без додаткових внутрішньодержавних процедур.
5. Рішення та рекомендації органів асоціації не створюють юридичних наслідків для фізичних осіб та юридичних осіб приватного права та не можуть бути підставою для оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень.
6. Рішення та рекомендації органів асоціації опубліковуються в офіційних друкованих виданнях України не пізніше десяти днів з дня їх прийняття та розміщуються у Загальнодержавній мережі з питань європейської інтеграції не пізніше трьох днів з дня їх опублікування.
7. Оригінали рішень органів асоціації, крім тих, які вносять зміни до Угоди про асоціацію та її додатків, зберігаються уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері європейської інтеграції.
8. Моніторинг виконання рішень органів асоціації здійснює уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері європейської інтеграції.
Стаття 7. Внесення змін до Угоди про асоціацію
1. Зміни до Угоди про асоціацію вносяться у порядку, встановленому Законом України “Про міжнародні договори України”.
2. Проекти рішень органів асоціації, якими вносяться зміни до Угоди про асоціацію, схвалюються Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України надсилає проекти таких рішень органів асоціації до комітету Верховної Ради України, до предмета відання якого належить питання європейської інтеграції, для ознайомлення та надання рекомендацій. За результатами засідання комітет може рекомендувати провести обговорення проектів рішень органів асоціації на пленарному засіданні Верховної Ради України. Кабінет Міністрів України також надсилає проекти таких рішень органів асоціації для ознайомлення до Української сторони Платформи Громадянського Суспільства.
РОЗДІЛ III. Формування та реалізація державної політики у сфері європейської інтеграції
Стаття 8. Механізми реалізації державної політики у сфері європейської інтеграції
1. Для реалізації державної політики у сфері європейської інтеграції:
1) формується перелік завдань у сфері європейської інтеграції і здійснюється моніторинг виконання таких завдань;
2) розробляються, приймаються та належним чином застосовуються нормативно-правові акти, спрямовані на розроблення, реалізацію державної політики у сфері європейської інтеграції;
3) розробляються, приймаються та належним чином застосовуються нормативно-правові акти, спрямовані на планування, координацію та моніторинг реалізації державної політики іншими центральними органами виконавчої влади в межах їхньої компетенції згідно із зобов’язаннями України у сфері європейської інтеграції;
4) здійснюється експертиза чинних нормативно-правових актів та проектів нормативно-правових актів на їх відповідність зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції;
5) здійснюється переклад українською мовою актів права ЄС;
6) забезпечується функціонування Загальнодержавної електронної мережі з питань європейської інтеграції;
7) залучається міжнародна технічна допомога та реалізуються спільні проекти з ЄС, зокрема шляхом укладення міжнародних договорів про участь України в програмах та агентствах ЄС.
Стаття 9. Перелік завдань у сфері європейської інтеграції
1. Для забезпечення ефективного і вчасного виконання Україною її зобов’язань у сфері європейської інтеграції, а також гарантування належної координації дій органів державної влади Кабінет Міністрів України затверджує перелік завдань у сфері європейської інтеграції.
2. Перелік завдань у сфері європейської інтеграції має, зокрема, містити інформацію про зобов’язання України у сфері європейської інтеграції, зміст завдання, орган державної влади, відповідальний за його виконання, строки виконання завдання та інформацію про залучення ресурсів міжнародної технічної допомоги.
Стаття 10. Моніторинг виконання переліку завдань у сфері європейської інтеграції
1. Верховна Рада України щороку розглядає звіт за попередній календарний рік про виконання переліку завдань у сфері європейської інтеграції.
2. Звіт за попередній календарний рік про виконання переліку завдань у сфері європейської інтеграції має, зокрема, містити інформацію про статус виконання визначених завдань та інформацію про залучені ресурси міжнародної технічної допомоги.
3. Кабінет Міністрів України не пізніше 1 березня кожного року надає Верховній Раді України, а також Українській стороні Платформи громадянського суспільства звіт за попередній календарний рік про виконання переліку завдань у сфері європейської інтеграції.
4. Комітет, до предмета відання якого належать питання європейської інтеграції, у двотижневий строк з дня отримання відповідного звіту готує та подає на розгляд Верховної Ради України проект постанови щодо звіту за попередній календарний рік про виконання переліку завдань у сфері європейської інтеграції.
5. Розгляд звіту за попередній календарний рік про виконання переліку завдань у сфері європейської інтеграції відбувається за процедурою повного обговорення, передбаченою Законом України «Про Регламент Верховної Ради України» з урахуванням особливостей, визначених у цій статті.
6. Віце-прем’єр-міністр України, до компетенції якого належить питання європейської інтеграції, представляє звіт за попередній календарний рік про виконання переліку завдань у сфері європейської інтеграції на пленарному засіданні Верховної Ради України.
7. Із співдоповіддю щодо звіту за попередній календарний рік про виконання переліку завдань у сфері європейської інтеграції виступає голова комітету, до предмета відання якого належать питання європейської інтеграції.
8. За результатами розгляду Верховна Рада України приймає рішення щодо звіту за попередній календарний рік про виконання переліку завдань у сфері європейської інтеграції.
Стаття 11. Розроблення проектів нормативно-правових актів
1. Проекти нормативно-правових актів мають відповідати зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції, зокрема вимогам щодо наближення законодавства України до права ЄС.
2. Перед розробленням нормативно-правового акту його розробник має здійснити порівняльний аналіз відповідності чинних законів та нормативно-правових актів, які регулюють відповідну сферу, зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції. Проект нормативно-правового акту розробляється з врахуванням результатів такого порівняльного аналізу.
3. Орган державної влади, який відповідає за розробку нормативно-правового акта, зобов’язаний забезпечити проведення публічних консультацій щодо проекта нормативно-правового акту в порядку, передбаченому законодавством.
4. Проект нормативно-правового акту має пройти експертизу на відповідність зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву ЄС.
5. Якщо за результатами експертизи встановлено, що проект нормативно-правового акту не відповідає зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції, його розробник повинен вжити всіх можливих заходів для врахування усіх зауважень для приведення проекту нормативно-правового акту у відповідність до зобов’язань України у сфері європейської інтеграції. Якщо розробник нормативно-правового акту не враховує зауваження, висловлені за результатами експертизи, він повинен направити свою обґрунтовану незгоду з результатами експертизи суб’єкту, який проводив експертизу відповідно до статті 12 цього Закону.
6. У разі значних негативних економічних або соціальних наслідків наближення законодавства України до права ЄС, уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері європейської інтеграції проводить консультації у рамках механізмів, встановлених Угодою про асоціацію.
7. Розгляду та прийняттю нормативно-правових актів, які запроваджують обмежувальні заходи у торгівлі, передує проведення консультацій у рамках механізмів, встановлених угодами Світової організації торгівлі та Угодою про асоціацію відповідно до зобов’язань України у сфері європейської інтеграції.
8. З метою забезпечення вчасного виконання зобов’язань України у сфері європейської інтеграції органи державної влади, що приймають нормативно-правові акти, можуть встановити скорочені строки розроблення і прийняття таких актів.
9. Якщо виконання міжнародно-правових зобов’язань України у сфері європейської інтеграції щодо наближення законодавства України до права ЄС потребує прийняття змін до законів, Кабінет Міністрів України вносить до Верховної Ради України відповідний проект закону не пізніше, ніж за 10 місяців до кінцевої дати виконання відповідного зобов’язання. Кабінет Міністрів України може ініціювати прийняття Верховною Радою України рішення про визначення проекту закону невідкладним, якщо такий проект закону спрямований на виконання міжнародно-правових зобов’язань України у сфері європейської інтеграції в порядку, визначеному Законом України «Про Регламент Верховної Ради України».
Стаття 12. Експертиза на відповідність зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву ЄС
1. Експертизу на відповідність зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву ЄС проектів законів, ініційованих Президентом України або Кабінетом Міністрів України, а також інших нормативно-правових актів, які приймає Кабінет Міністрів України, міністерства чи інші центральні органи виконавчої влади, здійснює уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері європейської інтеграції.
2. Уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері європейської інтеграції здійснює експертизу на відповідність зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву ЄС в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
3. За результатами експертизи уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері європейської інтеграції готує висновок, який надається розробнику нормативно-правового акта та розміщується в Загальнодержавній електронній мережі з питань європейської інтеграції.
4. Уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері європейської інтеграції за власною ініціативою здійснює експертизу чинних законів та інших нормативно-правових актів на відповідність зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву ЄС.
5. Структурний підрозділ Апарату Верховної Ради України, до компетенції якого належить проведення наукової експертизи, у рамках законодавчої процедури здійснює експертизу усіх проектів законів на відповідність зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву ЄС.
Стаття 13. Переклад актів права ЄС
1. Для забезпечення наближення законодавства України до права ЄС уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері європейської інтеграції забезпечує здійснення перекладів українською мовою актів права ЄС, а також перевіряє їх якість та забезпечує усунення недоліків перекладу, якщо такі виявлені.
2. Порядок формування планів перекладів українською мовою актів права ЄС, єдині вимоги до таких перекладів, особливості створення та підтримки функціонування централізованої системи (бази) перекладів актів права ЄС визначає уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері європейської інтеграції.
Стаття 14. Загальнодержавна електронна мережа з питань європейської інтеграції
1. Загальнодержавна електронна мережа з питань європейської інтеграції містить такі бази даних:
1) перелік завдань у сфері європейської інтеграції та річні звіти про виконання такого переліку завдань;
2) переклади українською мовою актів права ЄС;
3) висновки експертиз проектів нормативно-правових актів на відповідність зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву ЄС;
4) український переклад рішень органів асоціації, а також оригінали таких документів в електронній формі;
5) інші бази даних, визначені держателем Загальнодержавної електронної мережі з питань європейської інтеграції.
2. Загальнодержавна мережа з питань європейської інтеграції є відкритою, доступ до баз даних є безоплатним.
3. Держателем Загальнодержавної електронної мережі з питань європейської інтеграції є уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері європейської інтеграції.
4. Порядок створення та функціонування Загальнодержавної мережі з питань європейської інтеграції визначає Кабінет Міністрів України.
Стаття 15. Залучення та використання міжнародної технічної допомоги
1. Органи державної влади залучають та забезпечують використання ресурсів міжнародної технічної допомоги, спрямованої на виконання міжнародно-правових зобов’язань України у сфері європейської інтеграції.
2. Уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері європейської інтеграції здійснює моніторинг використання міжнародної технічної допомоги, спрямованої на виконання міжнародно-правових зобов’язань України у сфері європейської інтеграції, за результатами якого готує висновки щодо ефективності використання та пропозиції щодо додаткових потреб у такій допомозі.
РОЗДІЛ IV. Інституційні засади формування та реалізації державної політики у сфері європейської інтеграції
Стаття 16. Верховна Рада України
1. Верховна Рада України визначає засади внутрішньої і зовнішньої політики, зокрема засади державної політики у сфері європейської інтеграції.
2. У Верховній Раді України у рамках законодавчої процедури здійснюється експертиза на відповідність зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву ЄС, а також підготовка до розгляду усіх проектів законів в порядку, визначеному Регламентом Верховної Ради України.
3. Проведення публічних консультацій щодо проектів актів у сфері європейської інтеграції, внесених на розгляд Верховної Ради України народними депутатами України, здійснюється з особливостями їх проведення, визначеними Регламентом Верховної Ради України та Законом України “Про комітети Верховної Ради України”.
4. З метою забезпечення дотримання строків наближення законодавства України до права ЄС Верховна Рада України може визнавати відповідні проекти законів невідкладними.
5. Верховна Рада України розглядає та приймає рішення щодо звітів за попередній календарний рік про виконання переліку завдань у сфері європейської інтеграції в порядку, визначеному статтею 10 цього Закону.
Стаття 17. Президент України
1. Президент України здійснює керівництво зовнішньополітичною діяльністю держави з урахуванням засад, визначених цим Законом.
Стаття 18. Кабінет Міністрів України
1. Кабінет Міністрів України:
1) забезпечує здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави та організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України з врахуванням засад, визначених цим Законом;
2) спрямовує і координує роботу міністерств та інших центральних органів виконавчої влади в процесі формування і реалізації ними державної політики з питань, що належать до їхньої компетенції згідно з зобов’язаннями України у сфері європейської інтеграції;
3) затверджує перелік завдань у сфері європейської інтеграції;
4) проводить засідання між Україною та ЄС у рамках політичного діалогу на рівні Ради асоціації;
5) проводить засідання та приймає рішення у рамках Ради асоціації, Комітету асоціації та його підкомітетів, утворених відповідно до Угоди про асоціацію;
6) затверджує порядок функціонування Загальнодержавної мережі з питань європейської інтеграції;
7) визначає склад та порядок формування Комітету асоціації, підкомітетів та спеціальних комітетів чи органів з української сторони;
8) визначає порядок проведення та підготовки засідань Ради асоціації, Комітету асоціації, підкомітетів та спеціальних комітетів чи органів з української сторони;
9) схвалює проекти рішень органів асоціації, якими вносяться зміни до Угоди про асоціацію;
10) вносить до Верховної Ради України проекти законів на виконання зобов’язань України у сфері європейської інтеграції щодо наближення законодавства України до права ЄС;
11) затверджує порядок проведення експертизи нормативно-правових актів на відповідність зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву ЄС;
Стаття 19. Віце-прем’єр-міністр України, до компетенції якого належать питання європейської інтеграції
1. З метою забезпечення формування і реалізації державної політики у сфері європейської інтеграції до складу Кабінету Міністрів України входить Віце-прем’єр-міністр України, до компетенції якого належать питання європейської інтеграції.
2. Віце-прем’єр-міністр України, до компетенції якого належать питання європейської інтеграції:
1) відповідає за формування та реалізацію державної політики у сфері європейської інтеграції;
2) забезпечує внесення на розгляд Кабінету Міністрів України переліку завдань у сфері європейської інтеграції та річних звітів про виконання такого переліку завдань;
3) забезпечує внесення на розгляд Кабінету Міністрів України проектів рішень органів асоціації, якими вносяться зміни до Угоди про асоціацію, попередньо розглядає і погоджує проекти законів, актів Президента України, що готуються Кабінетом Міністрів України, та проекти відповідних актів Кабінету Міністрів України, які стосуються виконання зобов’язань України у сфері європейської інтеграції;
4) вносить в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України проекти нормативно-правових актів, стратегічних та програмних документів, спрямованих на виконання зобов'язань України у сфері європейської інтеграції;
5) забезпечує взаємодію Кабінету Міністрів України з Президентом України та Верховною Радою України щодо діяльності Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади у сфері європейської інтеграції;
6) спрямовує та координує діяльність уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері європейської інтеграції;
7) представляє звіт за попередній календарний рік про виконання переліку завдань у сфері європейської інтеграції на пленарному засіданні Верховної Ради України.
3. Організаційне, матеріально-технічне та адміністративне забезпечення діяльності Віце-прем’єр-міністра України, до компетенції якого належать питання європейської інтеграції, здійснює Секретаріат Кабінету Міністрів України відповідно до Закону України “Про Кабінет Міністрів України”.
4. Забезпечення здійснення Віце-прем’єр-міністром України, до компетенції якого належать питання європейської інтеграції, повноважень у сфері європейської інтеграції здійснює уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері європейської інтеграції.
Стаття 20. Уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері європейської інтеграції
1. Уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері європейської інтеграції є центральним органом виконавчої влади, який спрямовується та координується Віце-прем’єр-міністром України, до компетенції якого належать питання європейської інтеграції, відповідно до закону, який регулює діяльність центральних органів виконавчої влади.
2. Питання діяльності уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері європейської інтеграції на засіданнях Кабінету Міністрів України представляє Віце-прем’єр-міністр України, до компетенції якого належать питання європейської інтеграції.
3. Уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері європейської інтеграції є підзвітним і підконтрольним Віце-прем’єр-міністру України, до компетенції якого належать питання європейської інтеграції.
4. Уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері європейської інтеграції з метою забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері європейської інтеграції:
1) здійснює планування, координацію та моніторинг формування та реалізації державної політики міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади з питань, що належать до їхньої компетенції, згідно із зобов’язаннями України у сфері європейської інтеграції;
2) розробляє перелік завдань у сфері європейської інтеграції на основі пропозицій інших органів державної влади та готує річні звіти про виконання такого переліку завдань;
3) співпрацює з іншими органами державної влади при розробці ними проектів нормативно-правових актів з питань реалізації зобов’язан України у сфері європейської інтеграції;
4) здійснює експертизу на відповідність зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву ЄС у випадках, передбачених частинами першою і четвертою статті 12 цього Закону;
5) забезпечує здійснення перекладів українською мовою актів права ЄС;
6) забезпечує належне зберігання оригіналів та посвідчених копій рішень органів асоціації, а також завантаження оригіналів документів у електронній формі до Загальнодержавної електронної мережі з питань європейської інтеграції у випадках, встановлених цим Законом;
7) забезпечує функціонування Загальнодержавної електронної мережі з питань європейської інтеграції;
8) координує проведення заходів інформування громадськості іншими органами державної влади з питань, що належать до їхньої компетенції, згідно з зобов’язаннями України у сфері європейської інтеграції;
9) здійснює планування, моніторинг та оцінку ефективності та результативності реалізації завдань у сфері європейської інтеграції;
10) забезпечує координацію залучення та використання міжнародної технічної допомоги, спрямованої на виконання міжнародно-правових зобов’язань України у сфері європейської інтеграції, а також здійснює моніторинг її використання відповідно до частини другої статті 15 цього Закону;
11) здійснює юридичну експертизу та експертну оцінку проектів рішень органів асоціації;
12) здійснює моніторинг виконання рішень органів асоціації;
13) взаємодіє з комітетами Верховної Ради України у процесі розгляду проектів актів, спрямованих на виконання зобов’язань України у сфері європейської інтеграції;
14) визначає вимоги до підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних колегіальних органів, обласних державних адміністрацій, діяльність яких спрямована на реалізацію завдань у сфері європейської інтеграції.
15) забезпечує здійснення Віце-прем’єр-міністром України, до компетенції якого належать питання європейської інтеграції, повноважень у сфері європейської інтеграції.
Стаття 21. Інші органи державної влади, які реалізують державну політику у сфері європейської інтеграції
1. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи та обласні державні адміністрації розробляють та реалізують державну політику з питань, що належать до їхньої компетенції, згідно з зобов’язаннями України у сфері європейської інтеграції.
2. У міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади визначається посадова особа на рівні не нижче заступника керівника органу, відповідальна за розроблення та реалізацію цими органами державної політики з питань, що належать до компетенції такого органу згідно із зобов’язаннями України у сфері європейської інтеграції. У державних колегіальних органах такою відповідальною посадовою особою визначається один із членів державного колегіального органу.
3. У межах компетенції органу та для виконання зобов’язань України у сфері європейської інтеграції така посадова особа:
1) забезпечує розроблення та прийняття відповідним органом державної влади нормативно-правових актів, спрямованих на реалізацію зобов’язань України у сфері європейської інтеграції;
2) забезпечує стратегічне планування діяльності відповідного органу державної влади з урахуванням нормативно-правових актів та програмних документів, які визначають виконання зобов’язань України у сфері європейської інтеграції;
3) забезпечує реалізацію завдань, спрямованих на виконання зобов’язань України у сфері європейської інтеграції, у межах компетенції відповідного органу державної влади;
4) забезпечує інформування уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері європейської інтеграції, про стан реалізації завдань у сфері європейської інтеграції, у межах компетенції відповідного органу державної влади;
5) забезпечує подання уповноваженому центральному органу виконавчої влади у сфері європейської інтеграції пропозицій щодо участі України у програмах та агентствах ЄС;
6) здійснює підготовку пропозицій щодо залучення міжнародної технічної допомоги з урахуванням завдань у сфері європейської інтеграції, які належать до компетенції відповідного органу державної влади;
7) забезпечує розроблення пропозиції до державного бюджету на відповідний рік щодо фінансування видатків, пов’язаних з виконанням зобов’язань України у сфері європейської інтеграції з урахуванням ресурсів міжнародної технічної допомоги, передбачених на відповідний рік;
8) в межах своїх повноважень підтримує діалог між Україною та ЄС з питань, віднесених до компетенції відповідного органу державної влади;
9) здійснює координацію та моніторинг заходів з інформування громадськості з питань європейської інтеграції.
4. Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, державні колегіальні органи та обласні державні адміністрації забезпечують проведення консультацій з громадськістю щодо проектів нормативно-правових актів у сфері євроінтеграції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
5. Виконання відповідним органом державної влади в межах своєї компетенції зобов’язань України у сфері європейської інтеграції здійснюється підрозділом, до завдань якого належать забезпечення стратегічного планування та європейської інтеграції, а також співробітництво з установами, органами, службами або агенціями Європейського Союзу.
Стаття 22. Фінансове, матеріальне та інформаційне забезпечення державної політики у сфері європейської інтеграції
1. Фінансування реалізації державної політики у сфері європейської інтеграції здійснюється за кошти, передбачені у Державному бюджеті України на відповідний рік, та у відповідних місцевих бюджетах, а також кошти міжнародної технічної допомоги та інших джерел, не заборонених законом.
2. Під час формування бюджетних запитів на відповідний рік органи державної влади вносять пропозиції щодо обсягу коштів, необхідних для реалізації завдань у сфері європейської інтеграції, відповідно до їхньої компетенції з урахуванням обсягу видатків, що фінансуються коштом міжнародної технічної допомоги.
3. З метою забезпечення ефективної реалізації державної політики у сфері європейської інтеграції уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері європейської інтеграції, визначає вимоги до підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, обласних державних адміністрацій, діяльність яких спрямована на реалізацію завдань у сфері європейської інтеграції.
4. Інформаційне забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері європейської інтеграції здійснюється через функціонування Загальнодержавної електронної мережі з питань європейської інтеграції та проведення заходів з інформування громадськості.
РОЗДІЛ V. Прикінцеві та перехідні положення
1. Цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його офіційного опублікування.
2. Апарат Верховної Ради України не пізніше чотирьох місяців після набуття чинності цим Законом розробляє Методичні рекомендації щодо підготовки супровідних документів до законопроекту, проекту іншого акта, розробленого на виконання зобов’язань України у сфері європейської інтеграції
3. Верховна Рада України не пізніше шести місяців після набуття чинності цим Законом затверджує Методичні рекомендації щодо підготовки супровідних документів до законопроекту, проекту іншого акта, розробленого на виконання зобов’язань України у сфері європейської інтеграції.
4. Голова Верховної Ради не пізніше шести місяців після набуття чинності цим Законом утворює у структурному підрозділі Апарату Верховної Ради України, що проводить наукову експертизу до першого читання, відділ, що проводитиме експертизу проектів законів на відповідність зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву ЄС.
5. Кабінет Міністрів України створює уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері європейської інтеграції, не пізніше 1 січня 2020 року. Уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері європейської інтеграції є правонаступником Урядового офісу координації європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів України.
6. До створення уповноваженого центрального органу виконавчої влади у сфері європейської інтеграції його функції та повноваження здійснює Урядовий офіс координації європейської та євроатлантичної інтеграції Секретаріату Кабінету Міністрів України.
7. Визнати таким, що втратив чинність, Закон України від 18 березня 2004 року № 1629-IV “Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу”.
8. Внести зміни до таких законодавчих актів України:
1) у Регламенті Верховної Ради України, затвердженому Законом України “Про Регламент Верховної Ради України” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2010, № 14-15, № 16-17, ст. 133 з наступними змінами):
а) частину першу статті 30 доповнити новими пунктами 21, 22, 23 такого змісту:
“21) співдоповідь, визначеного комітетом, до предмета відання якого належать питання бюджету, співдоповідача, якщо законопроект, проект іншого акта не відповідає законам, що регулюють бюджетні відносини, запитання співдоповідачу і відповіді на них;
22) співдоповідь, визначеного комітетом, до предмета відання якого належать питання боротьби з корупцією, співдоповідача, якщо законопроект, проект іншого акта не відповідає вимогам антикорупційного законодавства, запитання співдоповідачу і відповіді на них;
23) співдоповідь визначеного комітетом, до предмета відання якого належать питання європейської інтеграції, співдоповідача, якщо законопроект, проект іншого акта не відповідає зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції, запитання співдоповідачу і відповіді на них.”;
б) частину другу статті 31 доповнити новими пунктами 21, 22, 23 такого змісту:
“21) виступ голови або представника від комітету, до предмета відання якого належать питання бюджету, співдоповідача, якщо законопроект, проект іншого акта не відповідає законам, що регулюють бюджетні відносини;
22) виступ голови або представника від комітету, до предмета відання якого належать питання боротьби з корупцією, співдоповідача, якщо законопроект, проект іншого акта не відповідає вимогам антикорупційного законодавства;
23) виступ голови або представника від комітету, до предмета відання якого належать питання європейської інтеграції, якщо законопроект, проект іншого акта не відповідає зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції;”;
в) статтю 91 після частини першої доповнити новими частинами такого змісту:
“2. До кожного проекту закону додається висновок щодо його відповідності зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції. Такий висновок повинен містити порівняльну таблицю, яка має відображати:
зміст положень законопроекту;
інформацію щодо відповідного зобов’язання України у сфері європейської інтеграції;
зміст положень акта права Європейського Союзу, наближення до якого є зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції;
обґрунтування ініціатора законопроекту щодо відповідності положень законопроекту зобов’язанню України у сфері європейської інтеграції.
3. Для проектів законів, які вносяться до Верховної Ради Президентом України чи Кабінетом Міністрів України, висновки, зазначені в частині другій цієї статті, готує уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері євроінтеграції. Для проектів законів, які вносяться до Верховної Ради народними депутатами, такий висновок готують самі ініціатори законопроекту відповідно до Методичних рекомендацій щодо підготовки супровідних документів до законопроекту, проекту іншого акта, розробленого на виконання зобов’язань України у сфері європейської інтеграції, затверджених постановою Верховної Ради.”.
У зв’язку з цим частини другу-сьому вважати відповідно частинами четвертою-дев’ятою;
г) статтю 93 викласти в такій редакції:
“Стаття 93. Попередній розгляд законопроектів, проектів інших актів у комітетах
1. Кожен законопроект, проект іншого акта після його реєстрації не пізніш як у п’ятиденний строк направляється Головою Верховної Ради України або відповідно до розподілу обов’язків Першим заступником, заступником Голови Верховної Ради України в комітет, який відповідно до предметів відання комітетів визначається головним з підготовки і попереднього розгляду законопроекту, проекту іншого акта, а також у комітет, до предмета відання якого належать питання бюджету, для проведення експертизи щодо його впливу на показники бюджету та відповідності законам, що регулюють бюджетні відносини, комітет, до предмета відання якого належать питання боротьби з корупцією, для підготовки експертного висновку щодо його відповідності вимогам антикорупційного законодавства та в комітет, до предмета відання якого належить оцінка відповідності законопроектів міжнародно-правовим зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції для підготовки експертного висновку. Кожен законопроект не пізніш як у триденний строк направляється комітетом, до предмета відання якого належать питання бюджету, до Кабінету Міністрів України для здійснення експертизи щодо його впливу на показники бюджету та відповідності законам, що регулюють бюджетні відносини.
2. Комітет, до предмета відання якого належать питання європейської інтеграції, у своєму висновку визначає чи містить законопроект, проект іншого акта положення, які стосуються зобов’язань України у сфері європейської інтеграції, і якщо він їх містить – зазначає, чи ці положення відповідають зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції;
3. У разі необхідності комітет, до предмета відання якого належать питання європейської інтеграції, може звернутись до Кабінету Міністрів України для отримання його позиції щодо зареєстрованого законопроекту. У такому випадку комітет дає висновок щодо відповідності зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції такого законопроекту після отримання позиції Кабінету Міністрів України, але не пізніше строку, встановленого частиною третьою цієї статті.
4. У разі якщо для підготовки і попереднього розгляду, доопрацювання законопроектів Верховна Рада приймає рішення про утворення тимчасової спеціальної комісії (стаття 85 цього Регламенту), така комісія здійснює функції головного комітету з цих питань у порядку, визначеному цим Регламентом.
5. Комітети, до предметів відання яких належать питання відповідно бюджету, боротьби з корупцією та європейської інтеграції, надсилають головному комітету свої висновки щодо законопроекту, проекту іншого акта у 21-денний строк з дня їх отримання.
6. Головний комітет попередньо розглядає законопроект, проект іншого акта і ухвалює висновок щодо доцільності включення його до порядку денного сесії Верховної Ради лише після отримання всіх висновків комітетів, визначених частиною третьою цієї статті. Якщо після спливу 21-денного строку головний комітет не отримав одного або кількох висновків комітетів, визначених частиною третьою цієї статті, головний комітет може розглянути законопроект, проект іншого акта без таких висновків. Головний комітет повинен ухвалити свій висновок не пізніш як у тридцятиденний строк з дня отримання законопроекту, проекту іншого акта.
7. У разі якщо законопроект, проект іншого акта оформлено та/або зареєстровано без дотримання вимог закону, цього Регламенту та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, зокрема Методичних рекомендацій щодо підготовки супровідних документів до законопроекту, проекту іншого акта, розробленого на виконання зобов’язань України у сфері європейської інтеграції, затверджених постановою Верховної Ради, висновок комітету, до предмета відання якого належать питання європейської інтеграції направляється головному комітету та Голові Верховної Ради України для повернення законопроекту, проекту іншого акта суб’єкту права законодавчої ініціативи без його включення до порядку денного сесії та розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради в порядку, визначеному статтею 94 цього Регламенту.
8. За дорученням Верховної Ради, Голови Верховної Ради України, за зверненням головного комітету, голови або першого заступника голови головного комітету чи з власної ініціативи комітет, до предмета відання якого належать питання регламенту, розглядає законопроект, проект іншого акта та готує експертний висновок на відповідність його оформлення та реєстрації вимогам закону, цього Регламенту та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Висновок комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту, додається до висновку головного комітету та має бути поданий до головного комітету у 21-денний строк з дня отримання законопроекту, проекту іншого акта для надання висновку. У разі якщо законопроект, проект іншого акта оформлено та/або зареєстровано без дотримання вимог закону, цього Регламенту та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, висновок комітету, до предмета відання якого належать питання регламенту, направляється головному комітету та Голові Верховної Ради України для повернення законопроекту, проекту іншого акта суб’єкту права законодавчої ініціативи без його включення до порядку денного сесії та розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради.
9. До попереднього розгляду законопроекту, проекту іншого акта головний комітет на своєму засіданні може запропонувати Кабінету Міністрів України, міністерствам, іншим державним органам, об'єднанням громадян висловити свою думку щодо доцільності його прийняття.
10. Для попереднього розгляду законопроекту, проекту іншого акта на засідання головного комітету запрошується ініціатор внесення законопроекту чи представник суб’єкта права законодавчої ініціативи, а в разі необхідності - представники Кабінету Міністрів України, міністерств, інших державних органів, об’єднань громадян, а також експерти, фахівці та інші особи.
11. Інші комітети за зверненням головного комітету або з власної ініціативи розглядають законопроект, проект іншого акта і направляють свої висновки до головного комітету.”.
ґ) у статті 94:
частину першу доповнити новим абзацом другим такого змісту:
“Голова Верховної Ради України або, відповідно до розподілу обов’язків, перший заступник, заступник Голови Верховної Ради України також повертає внесений законопроект, проект іншого акта суб’єкту права законодавчої ініціативи без його включення до порядку денного сесії та розгляду на пленарному засіданні Верховної Ради за пропозицією комітету, до предмета відання якого належать питання європейської інтеграції, якщо наявна підстава, визначена пунктом 21 частини другої цієї статті.”;
пункт 2 частини другої після слів “нормативно-правових актів,” доповнити словами:
“зокрема Методичних рекомендацій щодо підготовки супровідних документів до законопроекту, проекту іншого акта, розробленого на виконання зобов’язань України у сфері європейської інтеграції, затверджених постановою Верховної Ради;”
частину другу доповнити новим пунктом 2-1 такого змісту:
“21) висновок комітету, до предмета відання якого належать питання європейської інтеграції, про те, що законопроект не відповідає зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції за умови, що суб’єктом законодавчої ініціативи не надано обґрунтування щодо необхідності відступлення від зобов’язань України у сфері європейської інтеграції;”;
у частині третій після слів “відповідної тимчасової спеціальної комісії” та перед словами “з повідомленням про причину повернення” додати слова “чи комітету, до предмета відання якого належать питання європейської інтеграції,”;
д) статтю 101 після частини другої доповнити новими частинами такого змісту:
“3. Кабінет Міністрів України може ініціювати прийняття Верховною Радою рішення про визначення законопроекту невідкладним, якщо такий законопроект спрямований на виконання зобов’язань України у сфері європейської інтеграції. Для цього Кабінет Міністрів України готує подання до Голови, яке Голова розглядає не пізніше ніж через 10 днів з моменту отримання такого подання.
4. Комітет, до предмета відання якого належать питання європейської інтеграції, може ініціювати прийняття Верховною Радою рішення про визначення законопроекту невідкладним, якщо такий законопроект спрямований на виконання зобов’язань України у сфері європейської інтеграції. Для цього комітет готує подання до Голови, яке Голова розглядає не пізніше ніж через 10 днів з моменту отримання такого подання.”.
У зв’язку з цим частини третю-четверту вважати відповідно частинами п’ятою-шостою;
е) статтю 103 після частини другої доповнити новими частинами такого змісту:
“3. Зареєстрований та включений до порядку денного сесії законопроект, який розроблений на виконання зобов’язань України у сфері європейської інтеграції, при підготовці до першого, другого, третього читання в обов’язковому порядку направляється для проведення експертизи на відповідність зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву ЄС у відповідний структурний підрозділ Апарату Верховної Ради.
4. Незалежно від змісту супровідних документів зареєстрований та включений до порядку денного законопроект при підготовці до першого, другого, третього читання може бути направлений для проведення експертизи на відповідність зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції та праву ЄС комітетом чи депутатом у відповідний структурний підрозділ Апарату Верховної Ради, шляхом звернення до Голови Верховної Ради із відповідною заявою.”.
У зв’язку з цим частини третю-п’яту вважати відповідно частинами п’ятою-сьомою;
є) статтю 111 після частини третьої доповнити новою частиною такого змісту:
“4. До висновку головного комітету обов’язково додається висновок комітету, до предмета відання якого належать питання європейської інтеграції, якщо такий надавався.”.
У зв’язку з цим частину четверту вважати частиною п’ятою;
ж) доповнити новою статтею 116-1 такого змісту:
“Стаття 1161. Висновок щодо відповідності підготовленого до другого чи повторного другого читання законопроекту зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції
1. Підготовлений до другого чи повторного другого читання законопроект направляється до комітету, до предмета відання якого належать питання європейської інтеграції, для отримання висновку про його відповідність зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції, якщо у висновку такого комітету до першого читання було встановлено, що законопроект розроблений на виконання зобов’язань України у сфері європейської інтеграції.
2. Комітет, до предмета відання якого належать питання європейської інтеграції на своєму засіданні розглядає законопроект, визначений у частині першій цієї статті, та дає висновок щодо його відповідності зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції.
3. У разі необхідності комітет, до предмета відання якого належать питання європейської інтеграції, може звернутись до Кабінету Міністрів України для отримання його позиції щодо підготовленого до другого чи повторного другого читання законопроекту. У такому випадку комітет дає висновок щодо відповідності зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції підготовленого до другого чи повторного другого читання законопроекту після отримання позиції Кабінету Міністрів України, але не пізніше строку, встановленого частиною першою статті 117 цього Регламенту.”;
з) у частині першій статті 117 після слів “висновок головного комітету” та перед словами “та інші супровідні документи до нього” додати слова “висновок комітету, до предмета відання якого належать питання європейської інтеграції, ухваленим відповідно до статті 116-1 цього Регламенту”;
и) у статті 120:
частину другу доповнити новим другим абзацом такого змісту:
“Таке обговорення також проводиться за наполяганням співдоповідача від комітету, до предмета відання якого належать питання європейської інтеграції, або, в разі його відсутності, за наполяганням голови або заступника голови цього комітету, якщо цей комітет у своєму висновку, ухваленому відповідно до статті 1161 цього Регламенту, встановив, що у разі відхилення таких пропозицій, поправок законопроект не відповідатиме зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції.”;
частину третю доповнити новим другим абзацом такого змісту:
“Таке обговорення також проводиться за наполяганням співдоповідача від комітету, до предмета відання якого належать питання європейської інтеграції, або, в разі його відсутності, за наполяганням голови або заступника голови цього комітету, якщо цей комітет у своєму висновку, ухваленому відповідно до статті 1161 цього Регламенту, встановив, що у разі прийняття таких пропозицій, поправок законопроект не відповідатиме зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції.”;
і) у частині першій статті 121 після слів “суб’єкт права законодавчої ініціативи» додати слова “або інша особа, визначена частиною другою статті 120 цього Регламенту”;
ї) доповнити новою статтею 1251 такого змісту:
“Стаття 1251. Висновок щодо відповідності підготовленого до третього читання законопроекту зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції
1. Підготовлений до третього читання законопроект направляється до комітету, до предмета відання якого належать питання європейської інтеграції, для отримання висновку про його відповідність зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції, якщо у висновку такого комітету до першого читання було встановлено, що законопроект розроблений на виконання зобов’язань України у сфері європейської інтеграції..
2. Комітет, до предмета відання якого належать питання європейської інтеграції, на своєму засіданні розглядає такий законопроект та дає висновок щодо його відповідності зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції.
3. У разі необхідності комітет, до предмета відання якого належать питання європейської інтеграції, може звернутись до Кабінету Міністрів України для отримання його позиції щодо підготовленого до третього читання законопроекту. У такому випадку комітет дає висновок щодо відповідності зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції підготовленого до третього читання законопроекту після отримання позиції Кабінету Міністрів України, але не пізніше строку, встановленого частиною першою статті 126 цього Регламенту.”;
к) частину першу статті 126 після слів “висновком головного комітету” та перед словами “та іншими супровідними документами» доповнити словами «висновком комітету, до предмета відання якого належать питання європейської інтеграції, ухваленим відповідно до статті 1251 цього Регламенту”;
л) у статті 133:
доповнити новою частиною 51 такого змісту:
“51. Підготовлений головним комітетом висновок разом із порівняльною таблицею направляються до комітету, до предмета відання якого належать питання європейської інтеграції, для отримання висновку про відповідність остаточного тексту відповідних статей, частин або пунктів статей, який рекомендується головним комітетом для прийняття Верховною Радою зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції. Якщо пропозиції Президента України зводяться до вимоги відхилити прийнятий закон, комітет повинен у своєму висновку зазначити чи неприйняття цього законопроекту відповідатиме зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції.”;
у частині сьомій після слів “порівняльною таблицею” та перед словами “та іншими супровідними документами» додати слова «висновком комітету, до предмета відання якого належать питання європейської інтеграції”;
м) у статті 134:
у частині другій після слів “співдоповідь головного комітету” додати слова “а наступною – співдоповідь комітету, до предмета відання якого належать питання європейської інтеграції.”;
у частині другій слово “співдоповідач” замінити словом “співдоповідачі”;
у частині третій слово “співдоповіді” замінити словом “співдоповідей”;
2) у Законі України “Про комітети Верховної Ради України” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 1995, № 19, ст.134 з наступними змінами):
а) статтю 15 доповнити новою частиною другою такого змісту:
“2. Під час опрацювання законопроекту комітет, який визнаний головним щодо такого законопроекту, а також комітет, до предмета відання якого належать питання європейської інтеграції, може звернутися до Кабінету Міністрів України для отримання його позиції щодо цього законопроекту. Кабінет Міністрів України повинен письмово надати свою позицію щодо законопроекту протягом десяти днів з моменту отримання відповідного звернення.”;
б) у пункті 12 частини першої статті 16 після слів “установлених цим Законом, Регламентом Верховної Ради України” додати слова “та Методичними рекомендаціями щодо підготовки супровідних документів до законопроекту, проекту іншого акта, розробленого на виконання зобов’язань України у сфері європейської інтеграції.”;
в) статтю 20 доповнити новою частиною такого змісту:
“2. Комітети не можуть вносити пропозиції про включення до порядку денного законопроекту, якщо наявний висновок комітету, до предмета відання якого належать питання європейської інтеграції, про те, що такий законопроект не відповідає зобов’язанням України у сфері європейської інтеграції за умови, що суб’єктом законодавчої ініціативи не надано обґрунтування щодо необхідності відступлення від зобов’язань України у сфері європейської інтеграції.”;
г) статтю 48 після частини першої доповнити новою частиною такого змісту:
“2. Комітет, до предмета відання якого належить питання європейської інтеграції запрошує на своє засідання Віце-прем’єр-міністра України, до компетенції якого належать питання європейської інтеграції, представників Кабінету Міністрів України та центральних органів виконавчої влади для представлення звіту за попередній календарний рік про виконання переліку завдань у сфері європейської інтеграції в порядку, визначеному Законом, що визначає засади формування та реалізації державної політики у сфері європейської інтеграції.”.
У зв’язку з цим частини другу-п’яту вважати відповідно частинами третьою-шостою.
3) у Законі України “Про міжнародні договори” (Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2004, № 50, ст.540 з наступними змінами)
а) додати нову статтю 141 такого змісту:
“Стаття 141 Внесення змін до міжнародних договорів та набрання чинності змін до міжнародних договорів
1. Згода України на обов’язковість для неї змін до міжнародного договору надається у тому порядку, у якому була надана згода на обов’язковість цього міжнародного договору, якщо інше не визначено міжнародним договором.
2. Якщо у міжнародному договорі визначено процедуру внесення змін до міжнародного договору, то такі зміни набирають чинності для України після офіційного опублікування таких змін в порядку, визначеному цим законом.
3. Україна може припинити чи зупинити дію міжнародного договору та змін до нього у порядку, визначеному цим законом.”.
9. Кабінету Міністрів України протягом місяців трьох місяців з дати опублікування цього Закону:
1) привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом;
2) забезпечити розроблення підзаконних актів, що необхідні для реалізації цього Закону;
3) забезпечити перегляд і приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їхніх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Голова
Верховної Ради України
Коментарі: