Голова Комітету з питань інтеграції України до ЄС взяла участь у
експертному обговоренні очікувань України від майбутнього саміту з
Європейським Союзом, який запланований на 12 жовтня. Експерти
обговорили, на що може розраховувати Україна за підсумками саміту,
якими є амбітні завдання та очікування Києва на найближчі роки, та як
визначити, чи саміт відбувся успішно.
Іванна Климпуш-Цинцадзе зазначила, що в документі, підготовленому
експертами щодо пріоритетних очікувань від саміту Україна-ЄС, знайшли
відображення і деякі напрацювання, які були ухвалені як рекомендації
для урядовців за результатами засідання виїзного Комітету з питань
інтеграції до Євросоюзу. «Ми мали виїзне засідання до Закарпаття, де
зосередилися на аналізі нашої спроможності реалізувати Стратегію
інтегрованого управління кордонами. Один із тих висновків, до якого ми
дійшли і який теж включили у свої рекомендації до Кабміну, — це
використання і саміту з Європейським Союзом, і процесу оновлення Угоди
про асоціацію для того, щоби залучити Європейську Комісію до перемовин
щодо встановлення спільного прикордонного і митного контролю з
Україною», — зауважила Іванна Климпуш-Цинцадзе.
Голова Комітету також звернула увагу на те, що окремим пріоритетом у
поглибленні співпраці з ЄС експерти вважають виконання Додатку 27 до
Угоди про асоціацію. Він стосується енергетичної сфери і є законодавчим
запобіжником, який не дозволяє порушувати енергетичну безпеку України в
Парламенті. Додаток, зокрема, передбачає погодження всіх
законопроєктів, що стосуються сфери енергетики, з Європейською Комісією
щодо їхньої відповідності праву ЄС. Водночас, Іванна Климпуш-Цинцадзе
зауважила, що через два роки після оновлення Додатку так і не було
напрацьовано дієвого оцінкового механізму, який би Уряд України
запровадив у своїй роботі з Єврокомісією: «Незважаючи на всі звернення
з боку Комітету, незважаючи на висновки Комітету стосовно
законопроєктів, які стосується енергетичної сфери, цього механізму
немає».
Іванна Климпуш-Цинцадзе переконана, що механізм співпраці між Урядом і
Парламентом міг би стати ще одним майданчиком для напрацювань у сфері
того, що Україна очікує від ЄС: «На жаль, Комісія з питань координації
виконання Угоди про асоціацію з ЄС є декларативним інструментом. На ній
ми чуємо не спільні завдання і шляхи вирішення цих завдань, а бачимо
бравурну звітність про те, як, нібито, все добре, і як Україна, нібито,
крокує до виконання Угоди. Я не розумію, яким чином формуються спільні
завдання для Уряду і Парламенту, за якими критеріями вносяться
законопроєкти». Голова Комітету акцентувала на тому, що з таблиці
пріоритетних «євроінтеграційних» законопроєктів, затвердженій Комісією
на засіданні у квітні, наразі повністю ухвалено лише 10 із 73-х
законопроєктів, визначених Комісією як першочергові, 30 не враховують
або враховують лише частково відповідні акти права ЄС, а 7 –
регулюються на рівні національного законодавства. «Якщо ми так будемо
працювати, то ніякі амбіційні завдання, які ми собі вкладаємо в діалог
з ЄС, не будуть мати змісту. Я закликаю до того, щоб була об’єктивність
у самооцінці виконання Угоди», — заявила Іванна Климпуш-Цинцадзе.
Голова Комітету констатувала, що в документі експертів, який окреслює
пріоритети України у співпраці з ЄС, не закладено поглиблення співпраці
у сфері водного транспорту: «Для нас це включення України у водні шляхи
Європи, це важливий пріоритет, який має бути відображений у наших
намірах».
Іванна Климпуш-Цинцадзе також наголосила — щоб Україна могли
реалізовувати амбіційні завдання у напрямку ЄС — необхідна інституційна
спроможність. «Якщо дивитися на ситуацію протягом останніх двох років,
— ми не мали керівника Урядового офісу, ми спромоглися втратити частину
людей, які працювали в Урядовому офісі, та ще й скоротити суттєво його
штат. Коли директорати перетворюються на департаменти, департаменти на
директорати — втрачається, взагалі, пріоритетність європейської
інтеграції у стратегічних департаментах, втрачаються фахівці через
спершу скасування реформи держслужби, а потім, під прикриттям ковіду, —
непроведення конкурсів», — сказала голова Комітету. Відсутність системи
перекладів, на її думку, це ще одна серйозна проблема, яка при
тривалому невирішенні призведе до того, що буде закладати в українське
законодавство і підзаконні акти неправильні переклади, котрі будуть
призводити до викривлення тих задань, які Україна перед собою ставить.
«Високі цілі за умови низької інституційної спроможності ризикують бути
поховані під заявами, які так і залишаться на папері», – підсумувала
Іванна Климпуш-Цинцадзе.