Законодавче регулювання строків досудового розслідування: вектор змін та виклики правової системи
30 травня 2025, 11:00
В Україні розгортається активна дискусія щодо реформування порядку обчислення строків досудового розслідування. Зміни, які пропонуються в чотирьох зареєстрованих законопроєктах, можуть суттєво змінити кримінальний процес, впливаючи як на права підозрюваних, так і на ефективність розслідувань.
Відповідно до аналітичного документу, підготовленого за підтримки Ради Європи, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України визначає, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру: базовий строк становить до двох місяців, а в разі необхідності може бути продовжений до шести або дванадцяти місяців залежно від тяжкості злочину. Проте практика засвідчує неоднозначне застосування норм, особливо в частині включення чи виключення окремих періодів, як-от зупинення провадження або ознайомлення з матеріалами.
Верховний Суд уже сформував правову позицію щодо неможливості розгляду справ у суді, якщо обвинувальний акт подано після закінчення строків, окрім справ щодо тяжких злочинів проти життя та здоров’я. Це стає підставою для закриття провадження за п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
Наразі у парламенті зареєстровано чотири законопроєкти (№12367, №12367-1, №12367-2, №12367-3), які пропонують:
виключити п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, що дозволяє закривати провадження у зв’язку із закінченням строку розслідування;
перерозподілити повноваження щодо продовження строків: від слідчих суддів — до прокурорів;
унормувати нову процедуру звернення сторони захисту у разі перевищення строків слідства;
збільшити максимально допустимий строк розслідування до 16 місяців.
Водночас експертна спільнота розділилася в оцінках. Частина фахівців застерігають, що передача повноважень прокурорам може призвести до зловживань та зниження рівня процесуальних гарантій, а також створити додаткове навантаження на прокурорський корпус без відповідних запобіжників. Інші ж вважають, що діюча система надмірно формалізована, і дозволяє уникати відповідальності шляхом штучного затягування процесу.
Зі свого боку Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на важливості забезпечення розумного строку розслідування та безсторонності суду, вказуючи на потенційні конфлікти інтересів у прокурорів (справа «Каверзін проти України»). Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ЄСПЛ вважає порушенням перевищення розумного строку судового розгляду, якщо, за відсутності виняткових обставин — таких як надзвичайна складність справи чи затягування процесу з боку підозрюваного, — провадження триває понад три роки до рішення суду першої інстанції або понад чотири роки до завершення розгляду у двох судових інстанціях.
Таким чином, зміни до законодавства щодо строків досудового розслідування — це не лише технічне коригування процедур, а значне втручання в баланс повноважень між судом, слідством і прокуратурою. Ці рішення мають бути виваженими, щоб забезпечити і ефективність слідства, і дотримання прав людини.
Відповідно до аналітичного документу, підготовленого за підтримки Ради Європи, чинний Кримінальний процесуальний кодекс України визначає, що строк досудового розслідування обчислюється з моменту повідомлення особі про підозру: базовий строк становить до двох місяців, а в разі необхідності може бути продовжений до шести або дванадцяти місяців залежно від тяжкості злочину. Проте практика засвідчує неоднозначне застосування норм, особливо в частині включення чи виключення окремих періодів, як-от зупинення провадження або ознайомлення з матеріалами.
Верховний Суд уже сформував правову позицію щодо неможливості розгляду справ у суді, якщо обвинувальний акт подано після закінчення строків, окрім справ щодо тяжких злочинів проти життя та здоров’я. Це стає підставою для закриття провадження за п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК.
Наразі у парламенті зареєстровано чотири законопроєкти (№12367, №12367-1, №12367-2, №12367-3), які пропонують:
виключити п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК, що дозволяє закривати провадження у зв’язку із закінченням строку розслідування;
перерозподілити повноваження щодо продовження строків: від слідчих суддів — до прокурорів;
унормувати нову процедуру звернення сторони захисту у разі перевищення строків слідства;
збільшити максимально допустимий строк розслідування до 16 місяців.
Водночас експертна спільнота розділилася в оцінках. Частина фахівців застерігають, що передача повноважень прокурорам може призвести до зловживань та зниження рівня процесуальних гарантій, а також створити додаткове навантаження на прокурорський корпус без відповідних запобіжників. Інші ж вважають, що діюча система надмірно формалізована, і дозволяє уникати відповідальності шляхом штучного затягування процесу.
Зі свого боку Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на важливості забезпечення розумного строку розслідування та безсторонності суду, вказуючи на потенційні конфлікти інтересів у прокурорів (справа «Каверзін проти України»). Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ЄСПЛ вважає порушенням перевищення розумного строку судового розгляду, якщо, за відсутності виняткових обставин — таких як надзвичайна складність справи чи затягування процесу з боку підозрюваного, — провадження триває понад три роки до рішення суду першої інстанції або понад чотири роки до завершення розгляду у двох судових інстанціях.
Таким чином, зміни до законодавства щодо строків досудового розслідування — це не лише технічне коригування процедур, а значне втручання в баланс повноважень між судом, слідством і прокуратурою. Ці рішення мають бути виваженими, щоб забезпечити і ефективність слідства, і дотримання прав людини.