Комітет з питань інтеграції України до ЄС на засіданні 24 жовтня розглянув два законопроєкти, які регулюють діяльність у сфері охорони життя та пошуку і рятування людей на морі. Це проєкт Закону №9283, запропонований Кабміном, та альтернативний до нього №9283-1, авторства народної депутатки Юлії Клименко. Як вказано у пояснювальній записці до законопроєкту №9283, його розроблено з метою приведення норм національного законодавства у відповідність до міжнародних договорів України. Водночас документ пропонує доповнити Кодекс торговельного мореплавства України новою статтею 3476 стосовно фінансування діяльності морської пошуково-рятувальної служби (МПРС) за рахунок портових зборів. На думку представників бізнес спільноти, яких Комітет залучив до обговорення цього проєкту, саме ця запропонована стаття не відповідає ні нормам українського законодавства про морські порти, ні праву ЄС. «На жаль, законопроєкт №9283 ще більше закріплює норму, яка не відповідає нормам Закону про морські порти України», — сказала Дар’я Січкар, менеджерка Комітету з логістики Європейської Бізнес Асоціації. Вона додала, що в Законі України «Про морські порти» чітко вказано, що використання коштів від портових зборів допускається виключно за їхнім цільовим призначенням: «Корабельний збір повинен справлятися на користь користувача портової акваторії, а також на користь власника операційної акваторії причалу. Хочемо ще раз наголосити, що метою корабельного збору є фінансування утримання та розвитку акваторії та морської інфраструктури відповідного порту». Дар’я Січкар повідомила, що Європейська Бізнес Асоціація не підтримує законопроєкт №9283, а підтримує альтернативний проєкт№9283-1, поданий депутаткою Юлією Клименко.

Ще одна представниця ЄБА Ксенія Підручна доповнила, що, на думку представників бізнес спільноти, основний законопроєкт не відповідає Регламенту ЄС 2017/352 щодо фінансової прозорості портів. Портовий збір в розумінні європейського законодавства — це збір за використання інфраструктури. «На нашу думку, фінансування морської пошукової служби не в повній мірі відповідає або навіть суперечить цьому Регламенту. Тому ми вважаємо, що основний законопроєкт не в повній мірі відповідає законодавству ЄС, альтернативний — повністю відповідає законодавству ЄС», — сказала вона.

Юрій Васьков, заступник Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури України зауважив, що в ЄС є дві моделі функціонування та утримання морських пошуково-рятувальних служб — це така, яка зараз працює в Україні, і та, що пропонується альтернативним законопроєктом. «Наш законопроєкт містить дві можливі форми фінансування — або державний бюджет, і я тут повністю згоден з бізнесом, що за рахунок портових зборів ми не повинні в ідеальному форматі фінансувати пошуково-рятувальну діяльність. Це було вимушене рішення, тому що з 2015 року державний бюджет не надає жодної гривні на утримання зазначеної служби. Тому ми вимушені були взяти 10% від корабельного збору. Але в нашому законопроєкті є два можливі джерела — або державний бюджет, або портові збори», — сказав Юрій Васьков.

Голова Комітету з питань інтеграції України до ЄС Іванна Климпуш-Цинцадзе зазначила, що через брак коштів не можна ухвалювати рішення, що суперечать практиці і праву ЄС. «Якщо з цим викликом справлятися через порушення законодавства Європейського Союзу — то це нам не допоможе. Портові збори, за правилами, регламентами і директивами Європейського Союзу не використовуються на оплату цих цілей», — сказала вона.

Врахувавши думки та зауваження усіх учасників дискусії, Комітет ухвалив висновок, що Проєкт Закону №9283 потребує суттєвого доопрацювання з метою врахування положень Директиви 2019/883 щодо забезпечення справедливості, прозорості, прогнозованості, недискримінаційності ставок портового збору та їхню відповідність витратам на експлуатацію приймальних споруд і надання відповідних послуг, Регламентам ЄС 2017/352 та 2019/18/96, а також відповідності принципу правової визначеності. Щодо альтернативного законопроєкту №9283-1 Комітет ухвалив висновок, що він потребує  доопрацювання з метою врахування положень Міжнародної конвенції про пошук і рятування на морі 1979 року в частині можливості здійснення за певних обставин координації пошуку і рятування людей, які зазнають лиха на морі, суднам, що належать компанії будь-якої форми власності.