Комітет з питань інтеграції України до ЄС опрацьовує одразу два законопроєкти, які пропонують врегулювати питання зайнятості домашніх працівників. Це проєкт №5695 та №5695-1. Обидва документи мають на меті вивести у законодавче поле відносини між домашнім працівником та роботодавцем, створити законодавчу основу для врегулювання трудової діяльності домашніх працівників.

Автори законопроєктів наводять дані, що за оцінками Держстату, в Україні загальна кількість працівників, які надають побутові та персональні послуги в сім’ях, становить близько 162 тис. осіб. За оцінками МОП, становище домашніх працівників істотно погіршилося через пандемію COVID-19.

На сьогодні, стверджують ініціатори проєкту, праця більшості домашніх працівників є поза полем трудових відносин, відтак — люди не мають належного рівня соціального забезпечення, не можуть розраховувати на передбачені законодавством про працю гарантії трудових прав, позбавлені законодавчого захисту від дискримінації та дій, що порушують їхню честь та гідність з боку роботодавця. Роботодавці зазвичай не реєструють і не сплачують внески за своїх домашніх працівників.

Що пропонують законопроєкти №5695 та №5695-1?

Законопроєкт №5695 пропонує імплементувати в законодавство України положення Конвенції Міжнародної організації праці №189 про домашніх працівників, зокрема, доповнити Кодекс законів про працю новою главою ХІ-А. У ній (у шести нових статтях) запропоновано врегулювати працю домашніх працівників: насамперед — дати визначення поняття домашньої праці та домашніх працівників, закріплено правовий статус домашніх працівників та особливості його правового регулювання, визначаються обов’язкові умови трудового договору з домашніми працівниками.

Проєкт також пропонує:
•  закріпити у трудовому договорі з домашнім працівником можливість надання йому житла;
•  запроваджує заборону роботодавцю самостійно проводити  відрахування із заробітної плати в рахунок плати за користування таким  житлом;
•  передбачає законодавчу гарантію домашньому працівникові щодо необхідності забезпечення поваги до його честі, гідності та  недоторканності особистого життя;
•  роботодавцю законопроєкт пропонує надати гарантію щодо заборони для домашнього працівника розголошувати конфіденційну інформацію, яка стала йому відома у зв’язку з виконанням ним трудових обов’язків та проживанням у домашньому господарстві;
•   врегульовує робочий час та час відпочинку домашніх працівників;
•   також законопроєкт пропонує звільнити роботодавців, у яких працюють домашні працівники, від сплати єдиного соціального внеску, а також забезпечити добровільну учать домашніх працівників у системі єдиного внеску.

Проєкт №5695-1 пропонує:
•   привести у відповідність термінологію у українському законодавстві до термінології Конвенції про домашніх працівників, яка адаптована з урахуванням Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності, затверджених наказом Держкомстату №396 від 23 грудня 2011 року;
•   визначає, що домашній працівник укладає договір з фізичною особою роботодавцем, який в таких відносинах представляє домашнє господарство;
•   прямо закріплено, що роботодавцем для домашніх працівників може бути будь-яка фізична особа, незалежно від того чи є у неї статус фізичної особи підприємця;
•   пропонує при регулюванні відносин домашньої праці покладати на фізичну особу роботодавця обов’язки, встановлені Кодексом законів про працю для власника або уповноваженого ним органу;
•   забороняє брати у заставу паспорт та інші документи або посвідчення домашніх працівників, відповідно до вимог Конвенції про домашніх працівників;
•   виключає положення про обов’язкову необхідність оформлення трудових книжок оскільки їх оформлення є добровільним.
Чи відповідають запропоновані законопроєктами положення праву ЄС та міжнародно-правовим зобов’язанням України Комітет оприлюднить у своєму висновку на засіданні 6 жовтня 2021 року.