«Маємо, нарешті, домовитись про диференційований підхід до країн Східного партнерства, які, справді, прагнуть євроінтеграції», — Іванна Климпуш-Цинцадзе
20 квітня 2021, 10:18
Іванна Климпуш-Цинцадзе зазначила, що багато хто у Брюсселі з полегшенням сприймає нагоду не думати про стагнацію у Східному партнерстві, коли на порядку денному проблеми, пов’язані з пандемією COVID-19. Однак, перш ніж шукати шляхи «лікування» цього формату, йому спершу потрібно поставити діагноз. «Єдиний шлях уперед — це кардинальна зміна формату та змісту Східного партнерства. Ми повинні переконатись, що це не симулякр інтеграції для країн, які все ще перебувають під російським впливом. Ми маємо домовитись про використання підходу диференціації до країн, які, справді, прагнуть інтеграції до ЄС, і тих, в кого такого бажання немає. Втім, ми маємо пам’ятати, що зруйнувати дуже легко, а побудувати щось нове дуже важко. Тож моя пропозиція полягає не в знищенні, а в перетворенні», — сказала Іванна Климпуш-Цинцадзе.
Андрюс Кубілюс протягом останніх років у Європарламенті відстоює диференційований підхід у рамках Східного партнерства. Він переконаний, що стратегія Тріо щодо України, Молдови та Грузії може стати трансформацією Східного партнерства. «Політика диференціації в рамках Східного партнерства повинна базуватися на принципі «більше для більшого», «менше для меншого». Якщо Україна робитиме успіхи в реалізації реформ, ЄС повинен буде вирішити, як діяти далі. Можливо, варто буде запровадити проміжний статус для країн Східного партнерства, який принесе всі ті ж переваги, що і членство у Євросоюзі».
Голова Комітету нагадала, що членство в ЄС і НАТО є стратегічною метою України і закріплено в Конституції. Однак для виконання «домашнього завдання» потрібен час. «Якщо ЄС озвучить чітку позицію — що ви спроможні і ми вам раді, коли будете готові — ми привітаємо проміжний статус для країн Східного партнерства», — підсумувала Іванна Климпуш-Цинцадзе.
Східне партнерство було започатковане у 2009 році Польщею та Швецією. Метою ініціативи було сприяння процесам реформ у країнах-партнерах ЄС, у тому числі шляхом укладення угод про асоціацію, включно зі створенням зон вільної торгівлі, а також лібералізацією візового режиму Євросоюзу щодо громадян країн-партнерів.