Комітет з питань інтеграції України до ЄС опрацьовує проєкт закону №
4454,
мета якого удосконалити і посилити національне законодавство у сфері
обмежувальних заходів і санкційної політики. Автор законопроєкту —
народний депутан Валентин Наливайченко переконаний, що Закон України
«Про санкції», який був ухвалений у 2014 році, є декларативним і
неефективним. Підтвердженням цього, мовляв, є відсутність чіткої
термінології у сфері застосування санкцій, наприклад незрозумілим є
такий вид санкцій як «обмеження торговельних операцій», хто має
повноваження це реалізовувати та яким чином. Також, як вказано у
пояснювальній записці до законопроєкту, норми про відповідальність за
порушення санкційного режиму у чинному Законі «Про санкції» роблять
його неефективним, оскільки за сім років дії Закону не було жодного
випадку коли б наклали штраф на компанію чи фізичну особу, на відміну
від санкцій США та країн ЄС.
У чинному законі також відсутній механізм контролю та моніторингу
застосування санкцій. Цей механізм потрібен для того, щоб моніторити і
виявляти інвестиції з Російської Федерації, які надходять у стратегічні
підприємства України.
Неефективною і непродуманою, йдеться у пояснювальній записці до проєкту
закону №4454, є і нинішня практика застосування санкцій. Підтвердженням
цього, мовляв, є неможливість забезпечити заборону доступу до сайтів
російських компаній ВКонтакте, Однокласники, Mail.ru, Яндекс,
Лабораторія Касперського, Dr.Web. За допомогою VPN чи інших програм в
Україні ці блокування часто обходять.
Що пропонує законопроєкт №4454?
1. Встановлює види санкцій. У законопроєкті їх визначено майже
двадцять. Серед них, зокрема, такі:
- замороження активів або обмеження доступу до них;
- зупинення фінансових операцій;
- заборона виведення капіталів за межі України;
- припинення транзиту, польотів та перевезень
територією України;
- заборона участі у приватизації, оренді державного
майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи
опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в
їх інтересах;
- заборона видачі дозволів, ліцензій Національного
банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення
валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави
та інші.
2. Визначає Міністерство фінансів України відповідальним за контроль та
реалізацію санкційної політики. Міністерство фінансів:
- вносить на розгляд Ради національної безпеки і
оборони України пропозиції щодо застосування, скасування та внесення
змін до національних санкцій;
- здійснює контроль та моніторинг застосування
санкцій;
- спільно з Державною службою фінансового моніторингу
України розробляє порядок ведення реєстру осіб, до яких
застосовано санкції, а також порядок реалізації та моніторингу санкцій
шляхом створення Єдиного Державного реєстру санкцій. Вносить, виправляє
та вилучає персональні дані фізичних осіб та відомості юридичних осіб в
Єдиному Державному реєстрі санкцій;
- визначає разом з іншими органами державної влади
превентивні заходи недопущення обходження санкцій;
- запобігає використанню контрольованих дочірніх
компаній, зокрема зареєстрованих в інших країнах та ін.
3. Визначає порядок застосування, скасування та внесення змін до
санкцій.
4. Встановлює відповідальність за порушення Закону: залежно від виду
санкцій фінансова відповідальність за їхнє порушення становитиме від
від трьохсот до семисот тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів
громадян.
Санкції, як вказано у пояснювальній записці до проєкту №4454 мають
стати дієвим та ефективним інструментом тиску на державу-порушника, щоб
змусити порушника змінити свою поведінку на міжнародній арені.
Bloomberg Economics, приміром, втрати російської економіки за період
дії міжнародних санкцій (2014—2019 роки) оцінює у 10%, або 150 млрд.
доларів.