#НаОпрацюванні Комітету законопроєкт про національні та міжнародні санкції

19 квітня 2021, 10:25

Комітет з питань інтеграції України до ЄС опрацьовує проєкт закону №4454, мета якого удосконалити і посилити національне законодавство у сфері обмежувальних заходів і санкційної політики. Автор законопроєкту — народний депутан Валентин Наливайченко переконаний, що Закон України «Про санкції», який був ухвалений у 2014 році, є декларативним і неефективним. Підтвердженням цього, мовляв, є відсутність чіткої термінології у сфері застосування санкцій, наприклад незрозумілим є такий вид санкцій як «обмеження торговельних операцій», хто має повноваження це реалізовувати та яким чином. Також, як вказано у пояснювальній записці до законопроєкту, норми про відповідальність за порушення санкційного режиму у чинному Законі «Про санкції» роблять його неефективним, оскільки за сім років дії Закону не було жодного випадку коли б наклали штраф на компанію чи фізичну особу, на відміну від санкцій США та країн ЄС.

У чинному законі також відсутній механізм контролю та моніторингу застосування санкцій. Цей механізм потрібен для того, щоб моніторити і виявляти інвестиції з Російської Федерації, які надходять у стратегічні підприємства України.
Неефективною і непродуманою, йдеться у пояснювальній записці до проєкту закону №4454, є і нинішня практика застосування санкцій. Підтвердженням цього, мовляв, є неможливість забезпечити заборону доступу до сайтів російських компаній ВКонтакте, Однокласники, Mail.ru, Яндекс,  Лабораторія Касперського, Dr.Web. За допомогою VPN чи інших програм в Україні ці блокування часто обходять.

Що пропонує законопроєкт №4454?

1. Встановлює види санкцій. У законопроєкті їх визначено майже двадцять. Серед них, зокрема, такі:
  •  замороження активів або обмеження доступу до них;
  •  зупинення фінансових операцій;
  •  заборона виведення капіталів за межі України;
  •  припинення транзиту, польотів та перевезень територією України;
  •  заборона участі у приватизації, оренді державного майна резидентами іноземної держави та особами, які прямо чи опосередковано контролюються резидентами іноземної держави або діють в їх інтересах;
  •  заборона видачі дозволів, ліцензій Національного банку України на здійснення інвестицій в іноземну державу, розміщення валютних цінностей на рахунках і вкладах на території іноземної держави та інші.

2. Визначає Міністерство фінансів України відповідальним за контроль та реалізацію санкційної політики. Міністерство фінансів:
  •  вносить на розгляд Ради національної безпеки і оборони України пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до національних санкцій;
  •  здійснює контроль та моніторинг застосування санкцій;
  •  спільно з Державною службою фінансового моніторингу України розробляє  порядок ведення реєстру осіб, до яких застосовано санкції, а також порядок реалізації та моніторингу санкцій шляхом створення Єдиного Державного реєстру санкцій. Вносить, виправляє та вилучає персональні дані фізичних осіб та відомості юридичних осіб в Єдиному Державному реєстрі санкцій;
  •  визначає разом з іншими органами державної влади превентивні заходи недопущення обходження санкцій;
  •  запобігає використанню контрольованих дочірніх компаній, зокрема зареєстрованих в інших країнах та ін.

3. Визначає порядок застосування, скасування та внесення змін до санкцій.

4. Встановлює відповідальність за порушення Закону: залежно від виду санкцій фінансова відповідальність за їхнє порушення становитиме від від трьохсот до семисот тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Санкції, як вказано у пояснювальній записці до проєкту №4454 мають стати дієвим та ефективним інструментом тиску на державу-порушника, щоб змусити порушника змінити свою поведінку на міжнародній арені. Bloomberg Economics, приміром, втрати російської економіки за період дії міжнародних санкцій (2014—2019 роки) оцінює у 10%, або 150 млрд. доларів.