Законопроєкт №2450, який пропонує надати громадянам України таке право, зараз на опрацюванні в Комітеті з питань інтеграції України до ЄС.

Автори законопроєкту №2450 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо права фізичної особи на зміну по батькові», в його обґрунтуванні зазначають, що чинне законодавство України на сьогоднішній день відносно вільно дозволяє фізичній особі змінювати ім’я або прізвище. Однак прямо не передбачає право особи змінювати на власний розсуд своє по батькові, чим порушує, на думку авторів проєкту, Конституцію України. Зокрема, статтю 21, в якій йдеться про те, що «усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушним».

Потреба згаданих змін до законодавства, на думку авторів проєкту, підтверджується і рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Гарнага проти України» (Garnaga v. Ukraine), рішення від 16 травня 2013 року, заява № 20390/07). У цьому рішенні Європейський суд з прав людини встановив порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду на те, що відповідні положення законодавства України, які регулюють питання зміни по батькові, сформульовані не достатньо чітко.

Справа «Гарнага проти України»

Громадянка України Наталія Володимирівна Гарнага 2 квітня 2007 року подала заяву до Європейського Суду проти України на підставі статті 34 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Заявниця стверджувала, що державні органи влади в Україні втрутилися в її приватне життя, відхиливши її заяву про зміну по батькові. Заявниця народилася у 1968 році та проживала у м. Біла Церква, Україна. Згідно з твердженнями заявниці, протягом багатьох років вона жила однією родиною зі своїм вітчимом, матір’ю та неповнорідним братом і бажала ще тісніше пов’язати себе з членами своєї родини, взявши прізвище вітчима, а також його ім’я для свого по батькові. 24 березня 2004 року заявниця подала до відділу реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міського управління юстиції (далі – відділ РАЦС) заяву про зміну її по батькові з «Володимирівна» на «Юріївна». Листом від 27 березня 2004 року відділ РАЦС відмовив у задоволенні заяви заявниці, посилаючись на затверджені Міністерством юстиції України Правила реєстрації актів цивільного стану в Україні, згідно з якими по батькові фізичної особи може бути змінено тільки у разі зміни її батьком свого власного імені. Заявниця оскаржила цю відмову до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області. Вона скаржилась у зв’язку з тим, що її по батькові, як і її ім’я та прізвище, є складовою частиною її повного імені, та вона має право його змінити. Вона також стверджувала, що має вагомі причини для зміни по батькові, а саме: відмежуватися від свого біологічного батька та більш тісно пов’язати себе зі своїми вітчимом та неповнорідним братом.

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області дійшов висновку, що відділ РАЦС діяв згідно із законодавством. Згодом це рішення підтримав апеляційний суд Київської області, а невдовзі і Вищий адміністративний суд України.

Європейський суд з прав людини одностайно встановив порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у справі «Гарнага проти України» і зобов’язав Україну виплатити заявниці компенсацію.

Які зміни до українського законодавства пропонує проєкт №2450?

Посилаючись на рішення Європейського суду у справі «Гарнага проти України», а також на необхідність приведення українського законодавства у відповідність до ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законопроєкт №2450 пропонує такі зміни:
-    внесення змін до частин першої, другої та третьої статті 295 Цивільного кодексу України,
-    зміни до частини першої статті 149 Сімейного кодексу України та доповнення статті 149 Сімейного кодексу України частиною другою та третьою, якими передбачається право особи на власний розсуд змінювати своє по батькові так само, як і своє прізвище та (або) власне ім’я.

Які права матиме особа, якщо згадані зміни буде ухвалено?

1.    Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, матиме право на власний розсуд змінити своє прізвище та (або)  власне ім'я та (або) по батькові.
2.    Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, матиме право змінити своє прізвище та (або) власне ім'я та (або) по батькові за згодою батьків. У разі якщо над фізичною особою, яка досягла чотирнадцяти років, встановлено піклування, зміна прізвища та (або) власного імені та (або) по батькові такої особи здійснюватиметься за згодою піклувальника.
3.    Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, матиме право змінити своє прізвище та (або) власне ім'я та (або) по батькові за згодою одного з батьків у разі, якщо другий з батьків помер, визнаний зниклим безвісти, оголошений померлим, визнаний обмежено дієздатним, недієздатним, позбавлений батьківських прав щодо цієї дитини, відомості про батька (матір) дитини виключено з актового запису про її народження, або якщо відомості про чоловіка як батька дитини внесені до актового запису про її народження за заявою матері. У разі заперечення одним із батьків щодо зміни по батькові дитини спір між ними щодо такої зміни може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. При вирішенні спору беруться до уваги виконання батьками своїх обов'язків щодо дитини, а також інші обставини, які засвідчують відповідність зміни по батькові інтересам дитини.

Ініціатори законопроєкту зазначають, що рішення Європейського суду з прав людини є обов’язковими до виконання відповідно до статті 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» та статті 46 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка набула чинності для України 11 вересня 1997 року.

Своє рішення щодо того, чи відповідає проєкт закону №2450 у запропонованій редакції праву ЄС та зобов’язаням України в рамках Угоди про Асоціацію з ЄС, Комітет з питань інтеграції України до ЄС оголосить на засіданні 17 квітня.