Неурядові організації України — Лабораторія законодавчих ініціатив, Transparency International Ukraine, Центр прав людини ZMINA, Адвокат майбутнього, Асоціація правників України, Європа без бар’єрів, за підтримки Проєкту ЄС «Право-Justice» та онлайн-видання Європейська правда підготували і оприлюднили Тіньовий звіт  до розділів 23 «Правосуддя та фундаментальні права» та 24 «Юстиція, свобода та безпека» Звіту Європейської комісії щодо прогресу України, оприлюдненого у межах Пакета розширення ЄС у 2024 році.

У документі обсягом понад 1000 сторінок експерти проаналізували стан реформ в Україні у сфері правосуддя, боротьби з корупцією, дотримання прав людини, міграційної політики, юстиції, свободи та безпеки. У ньому йдеться як про прогрес України, так і про виклики та недопрацювання.

Щодо досягнень України за проаналізований період фахівці, зокрема, відзначають затвердження Дорожньої карти з питань верховенства права, рекомендації якої будуть орієнтиром для відкриття переговорів за кластером 1. Також — відновлення роботи Вищої кваліфікаційної комісії суддів; удосконалення діяльності Бюро економічної безпеки; поступ у формуванні єдиних показників доброчесності та професійної етики суддів, а також  загальний поступ у гармонізації права України з правом ЄС у межах кластера 1 «Основи».

Водночас, автори звіту зазначають, що у 2024–2025 роках темпи судової реформи сповільнилися, а низка системних проблем, зафіксованих у попередньому Тіньовому звіті та Звіті Європейської комісії 2024 року, залишаються і досі невирішеними. Більше того, у документі зазначено, що проблеми, описані в Тіньовому звіті до Розділу 23 «Правосуддя та фундаментальні права» Звіту Європейської комісії щодо України у 2023 році, не були вирішені й у 2024 році та продовжують бути актуальними і досі. Це стосується неузгодженості дій державних та судових органів (строки виконання заходів встановлюються Урядом без врахування думки безпосередніх виконавців); паралельного впровадження різних елементів реформи різними командами без обміну досвідом та уніфікації підходів; відсутності ґрунтовного аналізу попередніх етапів реформи, їхніх успіхів і помилок; впровадження реформ під тиском міжнародних партнерів та громадськості тощо.
Також автори документа звертають увагу на затримку із затвердженням Стратегії розвитку системи правосуддя на 2025–2029 роки, тиск із боку правоохоронних органів (насамперед Державного бюро розслідувань) на Вищу кваліфікаційну комісію суддів України, провал конкурсу до Вищого антикорупційного суду.

Автори документа до кожного проаналізованого розділу додають і рекомендації для органів влади. Серед ключових рекомендацій — затвердити стратегічний документ розвитку судової влади на 2025–2030 роки; збалансувати графіки реалізації реформ із міжнародними зобов’язаннями та посилити координацію між державними інституціями. Загалом експерти сформулювали понад 500 рекомендацій — від законодавчих змін до інституційних рішень. Це, на їхню думку, допоможе державним органам розв’язати нагальні проблеми поточного етапу, забезпечити сталі результати і спільно з міжнародними партнерами визначити пріоритети реформ.

Голова Комітету з питань інтеграції України до ЄС Іванна Климпуш-Цинцадзе зазначила, що незалежна оцінка громадянського суспільства виконання Україною рекомендацій Єврокомісії є вкрай важливою. Вона не лише нагадує владі про взяті перед українським народом і європейськими партнерами зобов’язаннями, а й звертає увагу на ті сфери, де реформи насправді не виконуються і залишаються деклараціями.