Комітет з питань інтеграції України до ЄС на позачерговому засіданні
розглянув проєкт Закону Про медіа №2693-д.
Законопроєкт, як зазначено в пояснювальній записці, розроблено з метою
створення єдиної, впорядкованої та взаємоузгодженої системи правових норм,
спрямованих на регулювання правовідносин у сфері медіа, а також виконання
Україною зобов’язань перед європейськими партнерами, імплементації норм
права ЄС у національне законодавство України. Він регулює відносини,
пов’язані з поширенням масової інформації, визначає правові засади
діяльності в Україні суб’єктів у сфері медіа, а також засади державного
управління, регулювання та нагляду (контролю) у цій сфері.
У доопрацьованій редакції, вказують автори законопроєкту, зокрема,
встановлено заборону усім особам, зареєстрованим в офшорних зонах, брати
участь у постачальниках електронних комунікаційних послуг для потреб
мовлення з використанням радіочастотного ресурсу.
Конкретизовано вимоги до прозорості структури власності та контролю, уточнено порядок подання звітності та перелік підстав її подання.
Регулювання питань мовлення громад доопрацьовано з урахуванням рекомендації експертів Ради Європи, зокрема, в частині відокремлення суб’єктів мовлення громад від суб’єктів, заснованих місцевими органами влади, уточнені механізми забезпечення редакційної свободи та вимоги до програмного наповнення тощо.
Допрацьовано процедуру здійснення контролю та нагляду у сфері медіа. Посилено повноваження регулятора у частині накладання санкцій на суб’єктів у сфері медіа, додано право регулятора скасовувати реєстрацію аудіовізуальних лінійних медіа без рішення суду.
Конкретизовано обмеження у сфері медіа,
пов’язані зі збройною агресією: уточнено перелік суб’єктів, які не можуть
бути суб'єктами у сфері медіа в Україні, критерії забороненого контенту
тощо.
Під час засідання з одним із авторів законопроєкту відбулася дискусія щодо
роботи Телеканалу «Рада».
Комітет ухвалив висновок, що законопроєкт №2693-д за своєю метою не
суперечить зобов’язанням України за Угодою про асоціацію та праву
Європейського Союзу, але потребує доопрацювання, оскільки не повною мірою
враховує положення Директиви 2010/13 (в редакції Директиви №2018/1808/ЄС)