Комітет Верховної Ради України

Київ, 23 січня 2022 року

Нещодавно ми відзначили 30 років з дня відновлення офіційних міждержавних відносин між Федеративною Республікою Німеччина та Україною. Вони відзначалися різними періодами, але серйозно поглибилися в останні роки, починаючи з 2014 року.

Міжпарламентський напрям нашої співпраці також відіграє особливу роль у зміцненні наших стосунків, а саме побудові довіри та дружніх відносин між нашими народами. Ми з нетерпінням чекаємо створення та початку роботи німецько-української групи дружби в Бундестазі.

Користуючись нагодою, ми висловлюємо вдячність за всю політичну та економічну підтримку, яку Україна отримала від Німеччини протягом цих років у різних формах і форматах.

Однак виклики та загрози, з якими ми стикаємося, значно зросли за останні кілька місяців.
Останнє масове розміщення російських військ на кордоні з Україною, інтенсивні російсько-білоруські військові тренування, зростаюча агресивна риторика російського керівництва, ультиматум Росії щодо безпеки - все це вимагає гострої та єдиної відповіді.
 
Існує реальна загроза того, що Путін може почати нову атаку на Україну за різними сценаріями: масовий військовий удар зі Сходу, Півночі та/або Півдня, з окупованого Криму; місцеві військові операції; дестабілізація ситуації всередині країни за допомогою гібридних інструментів (від психологічного тиску, кібератак, підривної діяльності до інших засобів, у тому числі змови з метою посадити прокремлівського лідера в Києві).

Цими діями Кремль хоче залякати й атакувати не лише Україну, а й увесь цивілізований світ. У зв’язку зі новим посиленням ескалації в центрі Європи, Москва очікує поступок щодо своїх необґрунтованих ультимативних вимог до Заходу, які передбачають надання Росії гарантій нерозширення НАТО та «гарантій безпеки».

Найдивнішим у всій цій риториці та дії є те, що країна, яка грубо порушила міжнародне право та міжнародні зобов’язання, зокрема Будапештський меморандум, напала на сусідів, окупувала частину їхніх територій, вбила тисячі цивільних і військових, які захищали свою землю. Країна, яка нав’язувала власні паспорти громадянам на окупованих територіях, яка веде інформаційно-пропагандистську війну проти Заходу та його прямих сусідів, яка використовує енергію як зброю, здійснює атаки на вільний світ через кібератаки , вторгнення у виборчі процеси, замахи та вбивства на території західних країн, наважується вимагати для себе «гарантій безпеки».

Україна вже вісім років чинить опір російській агресії. Десятки тисяч загиблих і поранених, близько 1,5 мільйона внутрішньо переміщених осіб, незаконно анексований та окупований Крим, бойові дії на окупованій східній частині України – це ціна, яку ми платимо з 2014 року за бажання бути вільними, демократичними, трансформуватися та вибрати власний шлях до членства в Європейському Союзі та НАТО.

Ми не хочемо війни. На власному трагічному досвіді ми знаємо, що немає нічого страшнішого і шкідливішого, ніж коли гримлять гармати. Ми розуміємо, що Німеччина також пам’ятає жертв війни. Це розуміння зла об’єднує нас. Ми пам’ятаємо нацистську окупацію з великою кількістю жертв і геноцид нашого єврейського населення. Ми також пам’ятаємо часи, коли над нашим народом панував сталінський терор і Великий Голодомор – геноцид проти українців, який він свідомо створив для знищення мільйонів наших предків.

Ми хочемо жити в мирі з усіма нашими сусідами. Ми хочемо жити в мирі з Росією. Ми хочемо, щоб це відбувалося на основі міжнародного права та повного відновлення нашої територіальної цілісності, суверенітету та незалежності.

Але сьогодні ми бачимо, що Путін готується знову змусити свої війська піти новою хвилею атаки на нас. Невже у нас не буде шансів стримати російських військових від окупації нашої країни?

Ви кажете «Ніколи знову» і робите це як висновок зі своєї історії.
Але що ви скажете людям, на яких нападають і які не починали цей бій?

Запобігання війні означає, що агресор ризикує не перемогти. Запобігання може спрацювати, якщо ви запроваджуєте превентивні санкції, і якщо ми настільки добре оснащені та кваліфіковані, що ризик буде занадто високим, щоб навіть почати війну.

Ваш уряд, на жаль, вирішив не допомагати нам в оснащенні, добре знаючи, наскільки російські війська були модернізовані за останні роки.

Ми закликаємо вас, шановні колеги-парламентарі, не поділяти такий підхід. Ви справді хочете, щоб ми були погано оснащені? Ви справді вважаєте, що це справедливо і відповідально не дозволяти іншим забезпечити нас оснащенням? Що ви можете відповісти нам, українцям, яким доводиться стикатися з тим, що війна вже є, а нову агресію потрібно не допустити? Що ви скажете нам, які готові захищати власну землю, але потребують вашої участі та дій для стримування агресора, а також допомоги нам бути повністю готовими до боротьби?

Ми цінуємо можливість надання Україні мобільного військового госпіталю. Будучи щиро вдячними за будь-яку підтримку, однак хочемо зрозуміти – чи це означає, що ви очікуєте війни, і саме так ви визначаєте ефективну підтримку тим, на кого, швидше за все, нападуть?

Міжнародне право дозволяє право на захист. Ми готові це зробити, але не розглядаємо дії вашого уряду, які залишають нас  недоозброєними, як такі, що є справжнім знаком солідарності та підтримки.

Ви можете стверджувати, що хочете запобігти нападу Росії іншими способами, ніж військовими. Ми повністю поділяємо це бажання.

Але ми бачили, як ви схвалюєте і будуєте газопровід «Північний потік-2» з Росії, що робить газ, який постачається через Україну, непотрібним, а отже робить нас більш вразливими. Більше того, цей крок також ставить під загрозу енергетичну безпеку Європи та Німеччини.

Ми чуємо, як урядовці та лідери опозиційних партій у Німеччині сумніваються у тому, що відключення Росії від SWIFT буде ефективними санкціями або переживають, що такі санкції зашкодять економіці Німеччини.

Ми пам’ятаємо, що багато хто з вас підтримував нас, коли ми боролися за свободу на Майдані. Чи можете ви справді залишити нас на самоті, коли на кону стоїть свобода як основне право людей і націй?

Важливо розуміти, що російська агресія є загрозою не лише безпеці України, а й реальною загрозою безпеці Європи в цілому. Ваше подальше процвітання та безпека безпосередньо залежать від виживання вільної, незалежної, демократичної України.

Відвернути загрозу війни можна лише спільними зусиллями, включаючи превентивні заходи щодо агресора та пряму та повну підтримку потенційної жертви, включаючи надання оборонної зброї. Тільки такий послідовний підхід може стримати агресора від необдуманих дій.

У вашому розпорядженні є набір інструментів, які можуть продемонструвати серйозність наслідків у разі нової хвилі нападу Росії на Україну. Вони варіюються від міжнародної ізоляції та виключення Росії з усіх міжнародних інституцій; від припинення економічного, інвестиційного та фінансового співробітництва, включаючи відключення від SWIFT; відмови від імпорту російських вуглеводнів, а також сировини; до заморожування російських активів і введення персональних санкцій проти найближчого оточення Путіна.

Ще один превентивний захід – посилення обороноздатності української армії. Україна потребує військово-технічної підтримки з боку партнерів, зокрема Німеччини. У цьому плані парламентарі можуть зіграти ключову роль.

Українці з високою рішучістю, гідністю та самовідданістю відстоюють західний фронт протягом 8 років. Тому нам дуже прикро чути дивні заяви деяких німецьких посадовців щодо майбутнього незаконно окупованого Криму, чи перспективи членства України в НАТО, чи відмови допомагати зброєю чи навіть стримувати інших від допомоги. Все це підігрує російській пропаганді, спрямованій на розкол європейської та євроатлантичної спільноти націй, а також на підрив двосторонніх відносин між нашими країнами.

Сподіваємося, що ви, шановні колеги, як депутати Бундестагу, будете готові ще раз політично переоцінити ситуацію та запобігти можливим негативним наслідкам у майбутньому.

Користуючись нагодою, ми хотіли б попросити вас взяти на себе провідну роль і діяти, щоб відповідним чином коригувати німецьку позицію, політику та підхід, які б відповідали геополітичному виклику, солідарності та відповідальності.

Мартін Лютер Кінг якось сказав: «Зрештою, ми пам’ятатимемо не слова наших ворогів, а мовчання наших друзів». Сподіваємося, ми пам’ятатимемо та шануватимемо вчинки наших друзів, у тому числі й Німеччини.

Неможливо досягти миру, заспокоюючи агресора. Ще не пізно змінити підхід. Сподіваємося на вашу солідарність і підтримку.

Ми висловлюємо повну готовність до подальшого поглиблення двостороннього міжпарламентського співробітництва та сподіваємося на продовження прямого діалогу з Вами.


З повагою,


Мережко Олександр
Голова Комітету з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва
Партія «Слуга народу».

Іванна Климпуш-Цинцадзе
Голова Комітету з питань інтеграції України до ЄС
Партія «Європейська солідарність».