Іванна Климпуш-Цинцадзе переконана, що завдяки змінам до Конституції у 2019 році, коли курс на європейську та євроатлантичну інтеграцію був закріплений в Основному законі, а також підтримці цього курсу в суспільстві Україні вдалося втриматися у рамці просування до євроатлантичної спільноти: «Деякі речі вдалося отримати за інерцією, і добре, що їм не завадили, як, наприклад, статус партнера НАТО з розширеними можливостями чи підписання Угоди про спільний авіаційний простір. Питання далі — як ми будемо наповнювати ті можливості, які з’явилися у зв’язку з цими новими інструментами».
Голова Комітету вважає, що протягом останніх двох років Україна дуже часто робила крок вперед і два назад у напрямі європейської та євроатлантичної інтеграції: «У багатьох речах ми сповзли в минуле. Ми не маємо сьогодні серйозної інституційної здатності країни виконувати ті складні трансформаційні цілі, які закладені в Угоду про асоціацію і в кожну річну національну програму. Це позначається на темпах, глибині і змістовності досягнення цілей». Що стосується річних програм співпраці з НАТО, за словами Іванни Климпуш-Цинцадзе, у 2018 році Альянс розсекретив плани дій однієї зі своїх країн-членів, щоб Україна могла використовувати їх, як шаблон, за яким працювати за своїми програмами. У 2018 році Україна також перейшла на інший тип підготовки річних національних програм. У міністерствах були підготовлені люди, які б могли реалізовувати результативно орієнтований підхід. Однак провал реформи держслужби, на думку голови Комітету, цей процес зупинив: «Ті люди, які пройшли навчання, а це було понад 300 людей у різних міністерствах, які мали знати, як це все робити, — їх просто попереводили в інші департаменти, міністерства об'єднувалися-роз’єднувалися, і ми втратили частину тієї спроможності, яку вибудовували. А це втрата темпу».
Іванна Климпуш-Цинцадзе наголосила, що ще однією проблемою є відсутність на рівні Парламенту інструменту моніторингу, аналізу, контролю і нагляду за виконанням річних національних програм співпраці України з НАТО: «Коли ми прийшли у Парламент 9-го скликання, то з колегинями з Комітету у закордонних справах ініціювали створення міжкомітетської групи, яка б могла вести цей напрям. Але колеги не погодилися. І досі немає «апетиту» від провладних колег у цьому напрямі. І це проблема, бо у громадянського суспільства немає у Парламенті інституціоналізованого союзника, з яким можна було би над цим працювати». Голова Комітету також припустила, що програми зі співпраці з Альянсом варто було б формувати на кілька років. Це забезпечило б наскрізність пріоритетів.
Щодо інтеграції в ЄС, голова Комітету переконана, що велика увага зараз приділяється технічним питання, а також Угоді про зону всеосяжної та вільної торгівлі, але, водночас, втрачається найголовніше — увага до політичної складової: «Ми втрачаємо дух Угоди, намагаючись реалізувати її букву. А це про базу, про нашу приналежність до європейської цивілізації».
Найбільшою ж проблемою у напрямі європейської та євроатлантичної інтеграції, на думку Іванни Климпуш-Цинцадзе, є втрата довіри до влади і всередині країни, і у взаємодії з європейськими партнерами: «Якщо ми не налагодимо цю довіру, то ризикуємо й далі борсатися на місці, виголошуючи цілі, але їх не досягаючи».